Активізм у крові: Як виховують школярів у США і чим вони відрізняються від українських "колег", - журналіст

Журналіст Оксана Бедратенко розповіла про принципи виховання демократичних традицій в американських сім’ях, зазначають Патріоти України з посиланням на Голос Америки. Пропонуємо вашій увазі статтю автора без змін.

"Більше 3 000 протестів школярів відбулось цією весною в США після стрілянини в старшій школі у місті Паркленд штату Флорида в лютому, під час якої загинуло 17 осіб.

Масштаб протестів різнився – в деяких школах учні старших класів виходили на 17 хвилин з класів в десятій ранку – хвилина за кожну дитину вбиту під час тієї стрілянини в школі у штаті Флорида. Інші акції протесту бyли велелюдними і проводились в центрі міста.

Сотні школярів взяли участь в сидячій акції протесту перед Білим домом. Ще більше пройшли маршем 24 квітня в Вашингтоні та інших містах США.

Юний вік учасників протестів здивував навіть Америку. Школи мусили шукати і пропонувати формати, які б дозволили не зривати навчальний процес і в той же час забезпечити можливість дітям висловити свою думку. Так, зі школи, де навчається мій підліток, повідомили, що дітей не будуть карати за участь в протесті в центрі міста, однак, надали їм можливість, натомість, взяти участь в заході, організованому на шкільному подвір’ї, а також запропонували дітям провести дебати з питання контролю над озброєнням в рамках уроків рідної мови.

Адміністрація школи в районі поряд зазнала критики через те, що вирішила відмітити відсутніми на уроках тих, хто покинув навчальний процес у день протесту.

В Україні до повідомлень про протести школярів США поставились скептично, мовляв, скоріш за все, на протести дітей виводили дорослі. Однак, насправді, активістами в Америці, а, особливо, в столиці – Вашингтоні, стають з дитинства.

У Вашингтоні акції протесту явище часте і практично буденне. Зустрічаючи в аеропорту подругу минулого року, я пройшла крізь ряд протестувальників проти антиіммігрантської політики Трампа – звичайні люди з написаними вдома плакатами.

Крім преси, поряд з протестувальниками одразу розташувались юристи, які пропонували безкоштовну допомогу тим, хто, можливо, потерпає від несправедливості.

Тут же й політики – дізнавшись про протест, губернатор штату Вірджинія поспішав на імпровізовану прес-конференцію, щоб висловити підтримку протестувальникам.

Вперше про те, що школярі беруть участь в акціях протестів, я дізналась від однокласників моєї доньки, які ділились враженнями від демонстрації за права жінок, що проходили раніше минулого року в Вашингтоні.

Причому, як ліберали, так і консерватори з готовністю беруть участь в протестах. Так, донька наших знайомих, яка ходить до католицької школи, брала участь в акції протесту "За життя" – протестувала проти абортів.

Після протестів, які, зазвичай, відбуваються у вихідні, моя стрічка в Facebook була усіяна фото американських сімей з протестів, які нагадували, що активізм, насправді, об’єднує багато поколінь.

Навіть перебуваючи в Україні, американки гуртувались, щоб висловити свої переконання.

США пишаються своєю демократичною системою і вважають її націєутворюючим чинником. В країні, де представлені всі раси, співіснують люди різного походження, які представляють різні культури і релігії, саме цінності демократії, рівних можливостей, свобод є тим, що робить Америку Америкою.

Ці цінності прищеплюються дітям понад усе. Так, наприклад, під час опитування, яке виявило, що багато американських дітей не знають, звідки береться та чи інша їжа, в соцмережевих обговореннях можна було прочитати такий коментар: «Що казати, якщо діти навіть не знають більш важливі речі, наприклад, поправки до Конституції».

Шкільна програма з англійської літератури також, насамперед, спрямована на вивчення суспільного ладу. Завдяки програмі середньої школи американець буде знати про жахи тоталітарного суспільства – обов’язковими для прочитання є «Фаренгейт 459» Бредбері, «Колгосп тварин» Оруела. Вивчаються книги з достатньо деталізованим описом жахів Голокосту та рабовласництва. Навіть мені, дорослій, було важко читати книгу «Фредерік Дуглас. Життя раба», яку вивчають у 8-му класі американської школи.

Пам’ятаю, коли мої діти вчились в українській школі, за програмою всі четверті класи мали вивчати текст про дитинство Шевченка, де описується скрутна доля кріпака, і, коли зарюмсані діти, розчулені розповіддю, виходили на перерву, всі вже знали – почалась третя чверть в четвертому класі. Ми, мами, бідкались між собою про те, що не можна травмувати дітей такими жахливими речами.

В американській школі дитина також формує свою точку зору на основні суспільні проблеми. Протягом уроків англійської мови, починаючи з молодших класів, дитині пропонують написати «класичне американське п’ятипараграфове есе» на тему, важливу для спільноти, викласти проблему, навести аргументи за і проти, а також надати рекомендації як вирішити проблему.

Звичайно, американці скоріше практики, аніж теоретики, тому свою небайдужість до проблем суспільства маєш підтвердити діями. І для цього існує так звана SSL – суспільно-корисна праця.

Виконання певної кількості годин суспільно-корисної праці є вимогою для отримання диплому середньої школи в штаті Меріленд, наприклад. В інших штатах виконання такої роботи може не є обов’язковим, але завжди вітається.

Такою роботою може бути і допомога в прибиранні пришкільної території, і допомога вчителю на додаткових уроках, і виконання завдань в районній бібліотеці, або центрі для бідних, чи участь в місцевих заходах, за схваленням школи. Багато дітей мають в рази більше напрацьованих годин ніж вимагається для диплому, адже вищі навчальні заклади враховують суспільну працю, коли приймають рішення про те, чи приймати до себе того чи іншого студента.

Так дітям змалку в США прищеплюється активна громадянська позиція, а вже усталені демократичні традиції роблять активізм важливою сімейною цінністю".