"Бережи Вас Бог. Повертайтесь живими....Завжди!", - мережа згадує легендарного АТОшника

Запитайте Дракулу, як це - відчувати під рукою смерть, помножену на тисячі циліндрів, які упаковані в стакан з тротилом.
Якщо вибух - в радіусі тридцяти метрів шансів немає. Навіть у Дракули. Тому що насправді він звичайна людина з плоті і крові зі звичайним ім'ям Володя. Хоча, ні, не зовсім звичайний. Володимир Тарасенко один з найдосвідченіших наших саперів-диверсантів. Афганістан. Перша Чеченська, в складі російської армії. "Решта - дрібні бризки", - далі позивний "Дракула" не хоче продовжувати список воєн, на яких судилося попрацювати. На цю - прийшов добровольцем.
"Жоден з моїх російських друзів не воює проти нас. Вони розуміють, що ми праві", - впевнений сапер. Але із застереженням: "А той, хто не зрозумів це, мені більше не друг".
За тонни знешкоджених хв і фугасів, за кілометри знятих розтяжок з чиєїсь погибеллю на кінці Володю не раз представляли до ордена. І жодного разу - нагорода не знайшла героя. Зате і сепар, поки що теж не знайшли.
"Вони дають за мене двісті п'ятдесят тисяч зелених. Раніше давали півлимона. Чого це я так подешевшав?" - Бурчить сапер. "Так інфляція ж", - кажу. - "Долар підріс". Сміємося. Потім Володя клацанням відкидає сигарету і, набираючи кілограми донбаської глини на черевики, йде в заросле травою поле, щоб ближче познайомитися зі смертю в зеленій банку. Її звуть ОЗМ-72. Сепарская ДРГ поставила міну на відході, прямо біля дороги. На якій колона машин з "мирними". На виїзд. З Донецька. Міна з сюрпризом. Зняти неможливо. Але підривати ОЗМку днем Дракула не наважився - занадто великий ризик зачепити людей на дорозі. А вночі зачепити можуть і самого сапера - наприклад, ворожий снайпер з тепловізором. "Нічого, я ж Дракула, нічний істота, прорвусь", - посміхається сапер і розчиняється в темряві. Через півгодини - вибух. А ще через сорок хвилин сапер немов матеріалізується з нічного повітря. Порядок. Дракула знову переміг смерть.

Опублікував Михайло Векленко