Чому політичне довголіття - це не про Порошенка: Можливо, тільки зараз президент починає розуміти, що у нього є друзі, але немає соратників, - Портніков

"Депутати БПП - це не прихильники Порошенка, це попутники. Можливо, тільки зараз президент починає розуміти, що у нього є друзі, але немає соратників. "Гройсман виявився не зовсім "своїм хлопцем" для Порошенка" - з деяким навіть здивуванням констатує очевидний факт один з депутатів президентського блоку", - написав оглядач Віталій Портніков у статті для espreso.tv, передають Патріоти України.

Залишається знову дивуватися тому, що для людей, які претендують на заняття українською політикою, очевидні істини починають відкриватися тільки тоді, коли вони роблять вчинок, а не тоді, коли вони починають прораховувати наслідки своїх дій. І справа, звичайно, не в молодому депутаті, у довгому житті якого буде ще чимало дивовижних відкриттів. Справа в самому президенті.

Одна з проблем української політики полягає якраз в тому, що її представники для президента поділяються на "зовсім не своїх" і "не зовсім своїх". А "зовсім своїх" просто немає - та й звідки їм узятися?Адже ще два роки тому Петро Порошенко був політиком, чиї шанси на вищий пост в державі навіть не розглядалися в якості найближчої перспективи ані представниками політичної еліти, ані ним самим. І при цьому він вже протягом довгого часу - практично після розриву з Віктором Ющенком в 2005 році - не був командним політиком, а гравцем-одинаком, який захищав свою кар'єру і свій бізнес від сильніших гравців тільки силою власної особистості й авторитету.

Такій людині не потрібні були великі команди і потужні партійні структури - хоча б тому що на них не було реальних коштів, а зусилля по їхньому створенню призвели б до атак недоброзичливців вже на установчому етапі. Таким чином, до початку Майдану у Порошенка була законсервована партія, був 5 канал, був вразливий - як у кожного серйозного українського підприємця - бізнес. Були певні позиції в Вінниці. І був особистий авторитет.

Політиком вищого рангу його зробив Майдан, який навіть не виніс його наверх, а "підтопив" всіх інших. І саме у цей момент на Порошенка починають звертати увагу все ті, хто потім стане "його" депутатами, міністрами і чиновниками.

Яке відношення мають до українського президента 99 відсотків усіх цих людей? Може, вони його однодумці? Може, близькі друзі? Може, партнери по бізнесу? Так, звичайно, є і такі. Але з них не склеїти ані парламентської фракції, ані уряду. Навіть президентської адміністрації з них не склеїти.

Всі ці люди пішли до Порошенка тільки тому, що його популярність на момент обрання президентом і наступних виборів до парламенту дозволяла їм потрапити туди, куди вони хотіли. Коли його рейтинг почне знижуватися, коли виявиться, що він більше - не ракета-носій для їхніх кар'єр, амбіцій і грошей, вони просто розбіжаться.

Помилка Порошенка полягала в тому, що він почав боротьбу за вплив з союзним йому політичним табором "Народного фронту", маючи можливість виграти сутичку, але не маючи жодних кадрових ресурсів для заміни союзників. І ось тут і відбуваються абсолютно передбачувані події. Коли Порошенко хоче, щоб прем'єром став один "не зовсім свій" хлопець, а першим віце-прем'єром - інший, виявляється, що ці хлопці не дружать між собою і не готові прислухатися до думки президента про необхідність приятелювання.

Будь-який прем'єр, якого запропонує Порошенко, буде розуміти, що за результати роботи відповідати главі уряду, а не президенту - і буде намагатися вибудувати для себе максимальну зону комфорту, зменшити ризики. Будь-який віце-прем'єр буде орієнтуватися на різні центри впливу. Будь-який депутат буде стежити за рейтингами президента і калькулювати, проведе його Порошенко до наступної Ради чи ні.

Депутати БПП - це не активісти Юлії Тимошенко, які готові чекати. Це не прихильники, це попутники. Можливо, тільки зараз президент починає розуміти, що у нього є друзі, але немає соратників. А без соратників неможливі ані довге політичне життя, ані керування державою.