До чого Україну та українців призведе суїцидальний план від олігарха Віктора Пінчука, написаний в Москві?

Що запропонував Пінчук? Основні меседжі його статті в WSJ:

Відмовитися Україні від претензій на Крим (як би тимчасово, насправді на завжди).
Прийняти окуповані території назад в Україну на умовах Москви. З підконтрольними Москві амністованими лідерами, силовиками, поліцією і мільйонами лояльних Москві виборцями.
Зняти санкції і відновити економічні зв'язки з Росією.

Не впевнений що це самостійна ініціатива Пінчука. І ось чому. Так, його бізнес в чималому ступені залежить від стійкості Росії. Так, його тесть - ключовий парламентер в Мінському процесі, але одне я бачу чітко, створюючи собі короткострокові вигоди в реалізації такого сценарію він кладе свою голову в петлю, пов'язану російськими.

Припустимо, сценарій Пінчука спрацював:

У 2017 році Україна за допомогою посередників шляхом сепаратних переговорів зняла остаточно з українського порядку денного питання Криму (до речі, його в Україні і так вже давно не згадують, на відміну від ООН, в листопаді 2016 року визнав резолюцією окупацію Криму Росією)

Пішовши на це Україна отримає в якості компенсації кілька млрд дол, що будуть називати «великим успіхом» Далі, Україна дозволила на окупованих територіях провести місцеві вибори за українським законодавством. Безпека забезпечувала поліцейська Місія спостерігачів ОБСЄ, яка і сьогодні знаходиться під впливом північного сусіда. Проведені вибори і амністія бойовиків призвели до зростання соціальної напруги в Києві. Колишні АТОшнікі цього Президенту не пробачать. Дай Бог, що б досидів він в своєму кріслі до кінця свого терміну. Це буде основною причиною третього Майдану. Таким буде сценарій колапсу для України, але поки не про нього.

Що далі? Зняття обмежень на торгівлю з Росією призведе до одностороннього зростання торгових операцій. Російські компанії за останні кілька років навчилася обходиться без української продукції, залишився попит тільки на продукцію декількох оборонних заводів, але це не додасть українській економіці можливостей. Україна ж поставить хрест на нарощуванні видобутку газу і власної енергетичної незалежності, повернувшись до прямих постачань газу з Росії. Легалізація в рамках України пари мільйонів виборців ОРДЛО в 2018 (якщо не буде позачергових виборів) в корені перекроїть політичний ландшафт країни, структуру парламенту і Кабінету міністрів України. А значить і стратегію.

Курс України перестане бути європейським і навіть багатовекторним, як було при Кучмі. Він буде проросійським і Україна продовжать затягувати назад до складу «Російської імперії» в якості ресурсної бази, як це було всю радянську історію. Але найголовніше, подібне рішення стане початком перебудови глобального балансу сил. Ще Бжезинський говорив «Росія без України не Імперія». Європейці досі не усвідомили для себе ризику появи на кордоні з ними Імперії, країни, яка прагне до світового панування, для якої людське життя не є цінністю. А наслідки більш ніж очевидні, досить порівняти долю країн потрапили в орбіту Радянського Союзу.

Яка ж доля Пінчука та інших олігархів? Вони зникнуть. Спочатку вони будуть потрібні як агенти впливу, вони отримають деякі економічні преференції, але як тільки політичний контроль буде в руках Росії, вони стануть зайвими. Відбудеться це не пізніше 2018-2019 рр. І навіть якщо вони залишаться живі, найімовірніше будуть жити або з кримінальними справами під управлінням Кремля або з проданими кремлівським васалам активами.

Розвивати в Україні сучасну економіку Росія не буде. Це дуже небезпечно, тому роль України буде навіть банальніше, ніж у УРСР. Україна стане буферною територією з Європою, частиною російського військового блоку з розгалуженою системою ППО і військовими базами, а так само звичною роллю сировинного придатка. Призведе це до подальшої деградації економіки та падіння рівня життя громадян.

Що буде з українцями не так давно розповів російський шовініст, колишній співробітник Адміністрації Президента Михайло Хазін. Для Росії, виявляється, не проблема фізично знищиш пару мільйонів (!!!) незгодних українців, які залишилися в живих активістів чекає посилання на Далекий Схід. Цю Чи долю хоче для себе, українців і України Пінчук? Будучи розумною людиною, думаю, він розуміє наслідки своєї пропозиції, саме це приводить мене до думки, що він є тут не самостійним спікером, а лише ретрансляторів чужих меседжів.

Який альтернативний сценарій можливий? Ще Троцький у своїх інструкціях червоним агітаторам чітко описував як слід поводитися з українцями, описуючи наші сильні і слабкі сторони:

«Только безграничная доверчивость и уступчивость, а также отсутствие сознания необходимости постоянной, крепкой спайки всех членов государства не только на время войны - каждый раз губили все завоевания украинцев. Потому они рано утеряли свою «самостійность» и живут то под Литвой, то под Польшей, то под Австрией и Россией, составляя собой очень ценную часть этих держав. Эти бытовые особенности характера украинцев необходимо помнить каждому агитатору и его успех будет обеспечен. - Лев Троцкий, Инструкция агитаторам-коммунистам на Украине («Речь Народного Комиссара тов. Троцкого к курсисткам»)».)».

Слабке місце українців - розрізненість і недовіру один до одного. Створивши додаткові подразники, в тому числі, у вигляді мовного питання українців розділили на два різних табори, хоча в реальності, згідно соціології Українського Інституту Майбутнього, більше 80% українців не вважають, що в Україні є мовна проблема. Єдине, що може врятувати не тільки капітали, але і життя так званої української Еліті це об'єднання і взаємодія без оглядки на наявні внутрішні образи і суперечки заради збереження своїх життів і капіталів.

Нас, українців, важко об'єднати спільним минулим. У цьому так само безліч протиріч, але нас всіх може об'єднати спільне майбутнє - можливістю жити в успішній сильній країні, яка володіє найбільшим потенціалом до зростання та розвитку не тільки в Європі, але й по всьому світу. При чому збереження життя - теж потужний мотиватор. Зберегти гарантовано життя і свої капітали представники еліти можуть тільки в самостійній і самодостатньою країні, де їх роль тільки зросте, як віку свого часу роль абсолютно різних «Отців засновників Америки». Тому, я дуже сподіваюся, що для критично мислячих людей «звернення» Пінчука стане каталізатором до об'єднання навколо протилежної вектора в ім'я власного порятунку, неможливого без порятунку України і спільного будівництва сильної незалежної держави, де живуть щасливі громадяни.

автор Анатолій Амелін

Джерело