"Дрібні ферми Данії набагато ефективніші, ніж великі українські": Блогер про агробізнес

"Данія. Площа сільгоспземель — 2,8 млн га. Кількість фермерських господарств — 70 тис. Це приблизно в середньому по 40 га. Загальна кількість зайнятих в сг — 330 тис осіб або 6% населення. Приблизно одна сім'я", — пише Павло Вернівський, передають Патріоти України, і продовжує:

"Експорт агро — 16 млрд дол або 48 000 на одного зайнятого. Або 200 тис на одне фермерське господарство. Або 5700 експорту з одного гектара землі.

Україна. Площа сільгоспземель — 42 млн га. Кількість фермерських господарств — близько 40 тис. Приблизно 1000 га на одне. Загальна кількість зайняти —х близько 3,5 млн. Або 8%.

Експорт агро — 15 млрд. Або 4300 на одного зайнятого. Або 380 дол з одного гектара землі.

У 10 разів наше сільське господарство гірше, ніж у данців. Обсяг експорту з гектара в 15 разів нижче. І справа тут не в розмірах. Дрібні ферми Данії набагато ефективніші, ніж великі українські. Якби підвищити ефективність наших ферм, то тільки експорт агро міг би скласти мінімум 150 млрд дол. Звичайно, це дуже спірне питання, тому що невідомо, кому ми стільки додамо. Але тут ясно одне: дрібне і середнє фермерство може бути дуже ефективним.

Якщо хто вважає, що великі фермерські господарства неефективні, бо немає ринку землі і туди ніхто не інвестує, то раджу поглянути на Канаду. Це країна великих латифундистів. Шкода, даних про кількість підприємств не знайшов, але можна рахувати експорт на гектар. Експорт агро — 44 млрд дол. Площа сільськогосподарських земель — 73 млн га. Це виходить 600 дол на гектар. Всього в 1,5 рази ефективніше, ніж у нас. Навіть ця розвинена країна з великими агрокомпаніями програє по ефективності Данії.

Звичайно, вважати середню температуру по лікарні теж не зовсім коректно без розуміння ключових факторів її формування. Так, можна сказати, що ферми Данії, Голандії та Польщі набагато ефективнішы, ніж в Україні. Але чому вони ефективнішы? Вони вирощують продукцію з більш високою доданою вартістю і переробляють її, що так само створює додану вартість.

Питання: чому великі латифундисти знають про це, але продовжують вирощувати і експортувати зерно? Ймовірно, ринок збуту більше і простіше продати. Якщо немає збуту, то зерно можна зберігати довго. Загалом дохід / ризики нижче у виробництві зерна. Тому не можна очікувати, що всі великі кинуться вирощувати овочі, фрукти. З цієї ж причини і продукцію ніхто не переробляє.

Середній фермер, використовуючи свій невеликий клаптик землі, не може дозволити собі засіяти його низькомаржинальним зерном. Звичайно ж, він буде шукати способи максимізації прибутку. Тому дрібні фермери більш охоче вирощ,ують овочі та інші високомаржинальні продукти.