У відділенні хірургії Полтавського військового шпиталю не можуть забезпечити безперебійне постачання гарячої води до душової та дати можливість пацієнтам регулярно її відвідувати.

Також у деяких палатах госпіталізовані військовослужбовці помічали тарганів, а під час відлиги стеля приміщень пропускає воду.

Про це журналісту ІНФОРМАТОРа розповіла дружина одного з бійців, який проходив лікування у закладі у лютому цього року, інформують Патріоти України.

“Мій чоловік потрапив до Полтавського військового госпіталю 2 лютого 2017 року з діагнозом акубаротравма (бойова травма лор-органів, – ред.).

Наступного дня я приїхала до нього. Піднявшись в палату, побачила, що він лежить під крапельницею. На питання, який препарат йому капають, чоловік не зміг відповісти. Коли я підійшла до медсестри і поцікавилася тією самою інформацією, мені відповіли, що всі питання до лікаря.

Два дні йому капали ліки, назву яких я так і не дізналася до кінця лікування. Тільки деякі медсестри відкривали мені таємницю лікування, та й то не всю.

Пішовши до лікаря в понеділок, я намагалася з’ясувати, що ж йому колють, які крапельниці ставлять, чи варто перевести його в госпіталь Дніпропетровська, адже ми родом з цього міста. Мені сказали “Не переживайте, ми знаємо як його лікувати. Усі медикаменти є, і йому тут буде краще. У дніпропетровську немає місць, бо там багато поранених. Ми його вилікуємо”.

Ок. До медсестер питань не було, вони старанно виконували свою роботу, крапельниці, уколи і таблетки давали регулярно.

Але поліпшення так і не наставало. Між тим, коли я вкотре попросила додавати медикаменти в крапельницю у присутності мого чоловіка, одна з медсестер сказала, щоб я “не сунула ніс, куди не слід”.

Після двох тижнів без поліпшень я пішла до невропатолога. Лікар сказала, що нічого не знає і слід звернутися до відповідального лікаря. Я пішла до лікаря з тим же питанням: які ліки використовуються, чому немає поліпшення, зашкалює тиск, але нічого від тиску і головного болю йому не дають? Мені сказали, “А що ви хотіли? У нього ж контузія, так і буде весь час”.

Моєму обуренню не було меж: як можна так лікувати людину, щоб ставало тільки гірше, а не краще?

Розмовляти зі мною ніхто не хотів, у справі розповідали небилиці, що все добре.

Я питала, чому йому комп’ютерну томограму зробили тільки 15 лютого, чому не зробили МРТ. На це мені відповіли, що в госпіталі немає обладнання для таких досліджень. Тоді виникає питання, як його лікували весь цей час без обстежень? Чому, попри те, що йому ставало все гірше і гірше, невропатолог бачив свого пацієнта за 16 днів тільки 2 рази?

Мені сказали, що я все вигадую і накручую чоловіка, а до моєї появи в госпіталі все було добре і його все влаштовувало. Я була з ним два тижні, і свято вірила лікарям, про що дуже шкодую.

Поліпшення не настало, головні болі посилилися. Коли ми домоглися за допомогою волонтерів, щоб його перевели до Дніпропетровська, я з полегшенням видихнула, як виявилося завчасно.

На день виписки я взяла виписний епікриз, в якому спочатку помітила неправильні дати. Пізніше, порівнявши історію хвороби, і виписний епікриз, я виявила, що в історії були одні аналізи, а в епікризі – інші. На питання, чому так, він сказав “Вибачте, вийшла помилка”. І після таких помилок взагалі виникає багато питань: чи проводили лікування мого чоловіка взагалі, чи просто капали фізрозчин і кололи вітаміни?” – ділиться Катерина.

За словами дружини бійця, з 2 по 17 лютого її чоловік в душ зміг потрапити тільки один раз, на початку лікування.

“В інші дні в душ потрапити було неможливо, тому що ключ був у когось, хто йшов о третій годині дня. Хто цей ключник, ми так і не з’ясували.

Усі бійці були дуже засмучені цим моментом. Одного разу, коли з сусідньої палати військовослужбовець все-таки в душ потрапив, вода там була холодна і бойлер вимкнений. До речі, чоловік сказав, що душ в полі був набагато кращим, ніж в госпіталі.

У палаті було чисто, але ліжко жодного разу не міняли. Було тепло, опалення гарне, але ось вікна не дуже щільні, якщо прикрутити батареї, то вітер гулятиме.

Коли були морози і лежав сніг, проблема даху не виникала, але коли почало теплішати, прибігли сестри-господині і почали ставити тазики на підвіконня. Мені мовчки показали на стелю – з неї стікав струмінь води.

Жіночого туалету на третьому поверсі у відділенні хірургії немає, тільки в маніпуляційній кімнаті, але там не закривається кватирка і ввесь час дуже холодно.

Таргани – це окрема проблема, в деяких палатах вони ходять дуже нахабно, ми і в нашій палаті спостерігали екземпляри”, – додала жінка.

Нагадаємо, учора керівництво Полтавського військового шпиталю прокоментувало дані про кризу забезпечення у закладі. Адміністрація шпиталю визнала, що низка приміщень потребує ремонту, однак аргументувала, що відділення терапії вдалося відреставрувати.

Раніше повідомлялося про те, що у Полтавському воєнному шпиталі, історія якого налічує понад сто років, склалася критична ситуація із забезпеченням нормальних умов лікування та утриманням для госпіталізованих бійців.

У медичному закладі бракує основних ліків, а приміщення – як процедурні, так і палати – потребують суттєвого ремонту. Також місцеві волонтери повідомляли про те, що деяких бійців просили писати відмову від санаторного лікування.

ІНФОРМАТОР продовжує стежити за розвитком ситуації та дякує сторонам за плідну співпрацю.