Головний страж і садівник нашої рідномовності - Олександр Горобець

Якщо ви, друзі, хочете стати, бути повноцінними, щиросердими українцями, розумітися на тому, чому і за що безстрашно гинуть наші сини й онука у Східному Донбасі, чому для нас національний гімн-славень святий як «Отче наш…», ви повинні послухати нашого головного, всеукраїнського мольфара, себто, віщуна, проповідника, справжнього козацького характерника - Павла Юхимовича Гриценка.

Це, на моє щире переконання, наш вірний страж, хранитель, охоронник, риндель у значенні – прапороносець рідномовності. Пан Гриценко – директор Інституту української мови Національно академії наук України, професор, доктор наук.

У державі більш немає такої грамотної, просвіченої, так би висловитись, стріляної людини з проблем мовознавства, вивчення глибинних процесів лінгвістики, казати б, доброго, чуйного лікаря для нашої державної рідномовності. Якщо ви хочете знати, чому в Україні має панувати лише одна-єдина українська мова – в державних установах, у сфері обслуговування, на радіо й телебаченні, у містах і селах, одне слово – повсюдно, то вам конче треба почути Павла Юхимовича. Мудреця, знавця, просвітителя, місіонера і доброго пророка. Бо він знає усе з того, щоб українська мова знову, як було те в не такі вже й далекі часи панувала – від Сяну до Дону, й на Зеленому клині, у Таганрозі, Ростові, і в самому Петропавловську-Камчатському, де й нині мешкає ворогами зросійщений наш славний, роботящий люд.

Якби я був директором України, то:

1. Організував би у всіх школах і вишах, державних установах, військових частинах прослуховування виступу директора Інституту української мови Павла Гриценка на засіданні Конституційного суду України у грудні 2016 року (оригінал цієї аналітичної, публіцистичної промови знаходиться тут - https://www.youtube.com/watch?v=4MsQpx4PNus );

2. Я б добився того, аби всі без винятку радіо-, телеканали України (не залежно від форми власності!) показали, прокрутили в ефірах цей полум’яний виступ, щоб усі друковані видання України, в тому числі й регіональні, подали на своїх сторінках виклад цієї промови;

3. Я б через законодавство змусив би кандидатів у майбутні президенти України складати залік з цієї проблематики для отримання перепустки на вибори, доступу до виборців. Навіть рябіновичів і вілкулів!;

4. Я б половину коштів з державного бюджету 2018 року, передбачених на фінансування адміністрації президента , а це майже пів мільярда гривень, скерував би на розширення, поглиблення діяльності надзвичайно важливого наукового закладу – Інституту української мови НАНУ. Інститут Павла Гриценка у стократ важливіший за контору П. Порошенка на Банковій!;

5. Я б нарешті Павла Гриценка рекомендував на посаду президента Національної академії наук України, зі збереженням за ним портфеля директора Інституту української мови. Маємо сказати спасибі столітнім мудрецям за велику їхню роботу, позаяк ми живемо ж не заради встановлення рекордів Гінесса окремими індивідами у робочих кабінетак. Час нагально вимагає управління вельми важливими справами віддавати до рук молодших, активних, непосидючих! І такі є, таких вистачає...

6. Аби піднести на належний рівень повагу до українського слова в суспільстві, треба, щоб Інститут української мови НАНУ в державі став головною науково-дослідною установою. Якщо Україна парламентська країна, то кожна чергова сесія Верховної Ради України повинна починатися з доповіді директора цього Інституту про те, а як же ж там справи з кодом нації, чи не загрожує йому бува-що?

Тільки за цих умов, ми могли б створити надійну платформу національної безпеки для функціонування, розвитку і поширення української мови, як головного етнічного ідентифікатора мас, базу для повернення належного місця українству на планеті. Ми б однозначно доволі швидко і рішуче витіснили б ворожий нам рашизм і московітство з нашого культурного поля, як скверну, брудоту, котрі нам століттями заважають рости і розвиватись моноетнічно, глушать своїм недолугим «рузьким міром» нашу писемність, літературу, мову насамперед.

Тому понад усе шануймо головного охоронця й садівника нашої щасливої рідномовності.

Слава Україні!