"Господь завжди допомагає тим, хто захищає рідну землю": Різдвяна ніч у зоні АТО, - зворушлива розповідь

Видання "Народна Армія" опублікувало зворушливий пост про святкування Різдва у зоні АТО. Додати нічого, просто цитую:

"Звісно, що по-домашньому не зустрінеш свято в бойових умовах. Але зірка, яка символізує народження Ісуса Христа, зійшла у небі й над обпаленим війною Донбасом.

…У кімнаті яскраво горіло світло, на ялинці гойдалися іграшки, і різними кольорами переливалися гірлянди. Ошатно вбрана дівчинка Юлечка чекала на чудову святкову мить, визирала у вікно, сподіваючись скоріше побачити першу зірку на небі, котра сповістить про настання Різдва. На той час у їхній родині тривали останні приготування до Святвечора. Мати варила кутю й доліплювала вареники, а її семирічна донечка Юлечка допомагала прикрашати стіл.

Радісні приготування невдовзі завершилися: всі необхідні за християнською традицією 12 страв стояли на столі, свічки було засвічено, і на небі з’явилася довгождана зірка. Тож треба було сідати за святковий стіл, радіти народженню Сина Божого й загадувати бажання, які неодмінно мають здійснитися впродовж року.

— Я хочу, щоб якнайшвидше закінчилася війна, в Україні запанував мир та щоб наступного Різдва Христового поруч із нами був мій тато, — з надією, поблискуючи очима, одразу мовила маленька дівчинка. І додала: — Матусю, а тата теж привітають сьогодні з Різдвом, йому передадуть якісь смачні гостинці, про нього не забудуть?

— Ні, донечко, не забудуть, — приховуючи від дитини хвилювання, відповіла мати.

Так, як і чимало хто з наших співвітчизників, її чоловік і батько її донечки цього Святвечора був на одному з опорних пунктів у районі проведення АТО.

Історія цієї сім’ї схожа на долі тисяч людей. Розпочинається велике радісне свято, а рідні не можуть його зустріти разом: донька мріє бути поруч із татом, а тато на війні. Вона загадує бажання про мир і, дивлячись на достаток на столі, хвилюється, щоб і її тато також був нагодований. Жінка намагається бути радісною, але повною мірою це їй не вдається…

Звісно, що по-домашньому свято в бойових умовах не зустрінеш. Але зірка, яка символізує народження Ісуса Христа, зійшла у небі й над Донбасом. Як і належить, на столі 12 страв, а також цитрусові, торти, печиво та інші продукти. Таким був раціон харчування з нагоди Святвечора для воїнів однієї з механізованих бригад, які служать на лінії зіткнення на Донецькому напрямку. У Святвечір до них завітав керівник сил АТО.

— Я добре розумію, що суворий солдатський побут не замінить домашнього затишку. Але так сталося, що сьогодні ви вимушені тримати оборону в одній із найгарячіших точок АТО. Передаю вам щирі слова вітання та вдячності за це від Президента України, Міністра оборони й начальника Генерального штабу — Головнокомандувача ЗС України. Бажаю вам витримки, наснаги, миру. Та обов’язково повертайтеся додому живими й здоровими. Господь завжди допомагає тим, хто захищає рідну землю, вірю в те, що Він захистить і вас, — наголосив керівник АТО.

Приємно було побачити в себе у гостях дітей і пораненим військовослужбовцям, які перебувають на лікуванні у військовому госпіталі в одному з прифронтових міст. Школярі завітали до них із вертепом та всіляко підбадьорювали їх, даруючи гаму позитивних емоцій. Вони співали пісні, танцювали, а дорослі, скалічені війною чоловіки, усміхались і, дивлячись на них, через сотні кілометрів відстані поверталися подумки до своїх дітей та онуків.

— Підтримати захисників України важкої для них години — це наш святий обов’язок. Адже завдяки їм наші діти мають змогу жити в мирі та злагоді й впевнено дивитися в майбутнє, — по-материнськи від щирого серця висловилася в госпіталі на адресу наших солдатів керівниця дитячого гурту Тетяна Федорець.

А ще, як і зазвичай, на Різдвяні свята наші позиції обстрілювали з мінометів, гранатометів, кулеметів та стрілецької зброї. На жаль, серед українських солдатів були поранені.

Кожен у нашій країні зустрів свято Різдва Христового по-різному: хтось у бліндажі, а хтось — у затишній, теплій квартирі. Семирічна Юлечка разом із мамою пішла відпочивати. Люди вже почали розносити одне одному вечерю, а вона потроху засинала — з надією, що її різдвяні бажання неодмінно здійсняться. А там, за кілька сотень кілометрів від неї в Різдвяну ніч так і не зміг зімкнути очей її батько. Тієї ночі знову стріляли, а наші воїни охороняли сон і спокій своїх дітей".

В’ячеслав ДІОРДІЄВ, "Народна Армія".