Як Чуркін облажався...

Українці звикли скептично сприймати чергову "стурбованість", що звучить навіть від провідних країн-учасників світової спільноти. При цьому роль заходів у міжнародних організаціях применшувати ніяк не варто - вони є для Києва важливим майданчиком, де формується міжнародна коаліція підтримки України в її боротьбі проти агресії Росії. Тим більше, якщо там закладається ставлення до нашої країни на багато років вперед.

У цьому контексті позачергове засідання Радбезу ООН, яке відбулося 2 лютого з ініціативи України для обговорення чергового витка агресії російсько-терористичних сил на Донбасі, принесло практичну користь. При чому, місцями - навіть несподівану.

По-перше, Україна отримала можливість донести свою позицію щодо ситуації. Російська сторона ж була змушена виправдовуватися. Так, делегація України повідомила про масовані обстріли по всій лінії зіткнення, про загострення гуманітарної ситуації в Авдіївці, Ясинуватій і прилеглих районах.

По-друге, Росія знову постала в очах світової спільноти порушником Мінських домовленостей. Українська делегація привернула увагу членів Радбезу до продовження зухвалого ігнорування РФ своїх зобов'язань в рамках мінського меморандуму.

По-третє, Україна підтвердила наявність світової коаліції країн по її підтримці.Так, важливим знаком стала незмінна позиція Великобританії з підтримки України і жорстку протидію Росії. Делегація Сполученого Королівства в своєму виступі традиційно і жорстко закликала РФ до виведення військ з України та деокупації Криму. Було також відзначено неприпустимість зняття з Росії санкцій - до завершення конфлікту на сході України і деокупації Криму. І, до речі, британський представник в своєму виступі підкреслив, що цей сигнал прем'єр-міністр Великобританії Тереза Мей передала під час своєї зустрічі Дональду Трампу.

Досить проукраїнську позицію зайняли делегації Швеції, Франції та Італії, підкресливши, що конфлікт повинен бути вирішений дипломатичними засобами при повному дотриманні суверенітету і територіальної цілісності України. Структури ООН (керівник політичного департаменту секретаріату ООН Дж. Фелтман і заступник Генерального секретаря з гуманітарних питань С.О'Брайан) в своїх виступах зосередилися на гуманітарних наслідках відновлення бойових дій.

Найбільшою несподіванкою для Росії і особисто постпреда Віталія Чуркіна стала чітка позиція США на підтримку України з конкретно цим епізодом протистояння на сході України, з питання санкцій, а також щодо Криму. У своєму виступі постпред США Ніккі Хейлі чітко підкреслила, що РФ здійснює агресію проти України. Вона акцентувала, що США хочуть кращих відносин з РФ, проте дії Москви в Україні неприйнятні і заважають цьому. Хейлі засудила окупацію і військове вторгнення РФ, а також підкреслила, що Крим є територією України. Також вона підкреслила, що введені проти РФ за тимчасову окупацію Криму санкції залишаться в силі до звільнення півострова. Виступ новопризначеного спецпредставника США можна вважати знаковим - він став першою публічною заявою про українсько-російський конфлікт і агресію РФ представником нової американської адміністрації.

Факт заяви Хейлі про антиросійські санкції був сприйнятий міжнародною спільнотою як перший чіткий сигнал адміністрації Дональда Трампа Росії щодо політики США з питання російсько-українського конфлікту. Заява постпреда США посилає жорстку відповідь Росії на її спроби" протестувати позицію США "шляхом ескалації на сході України- вважають в дипломатичних колах. Цікаво, що Державний департамент США планував виголосити свою програмну промову з викладом позиції нової адміністрації США щодо подій на сході України від 21 лютого 2017, під час проведення засідання Радбезу ООН на тему "Конфлікти в Європі". Однак ескалація в Авдіївці та ефективні дії України щодо скликання засідання РБ змусили американську сторону перенести цю програмну промову на 2 лютого 2017 року.

У свою чергу виступ делегації Росії містив традиційну для росіян поведінку. Заявивши, що "українська делегація в ООН традиційно йде стежкою війни" постпред Віталій Чуркін запропонував власну інтерпретацію звітів СММ ОБСЄ, звинувативши Україну в усіх гріхах (порушення Мінських домовленостей, захопленні територій, обстріли житлових кварталів). Російський посол також повторив тезу свого президента Володимира Путіна про те, що загостренням на Донбасі Україна нібито має намір привернути увагу Заходу, а також використовувати цей фактор для отримання додаткової підтримки і фінансування. Але навіть таке явне спотворення ситуації не допомогло РФ - її делегація зіткнулася з чіткою і незмінною підтримкою України з боку країн Заходу і фактичною відсутністю прямих голосів за позицію Росії (незважаючи навіть на наявність в Радбезі Казахстану і Болівії) .Крім того, представники Франції і США в особистих бесідах з українськими дипломатами в кулуарах відзначали тактичну майстерність делегації України - те, як вона вибрала час і формат проведення засідання.

Недипломатична поведінка

Окремо варто відзначити нетрадиційно нервову поведінку Віталія Чуркіна. За словами очевидців, він "не міг нормально налити склянку води, червонів".
Крім заготовленого Москвою тексту виступу Чуркін несподівано вдався до імпровізованої непідготовленої атаки на нового постпреда США Ніккі Хейлі. Зокрема, російський постпред менторським і зарозумілим тоном почав розповідати американському послу про те, що саме він є найбільш досвідченим постпредом серед усіх присутніх, він найдовше на посаді - а значить з ним не треба сваритися і необхідно співпрацювати.

Даний імпровізований вчинок Чуркіна не пройде безслідно і негативно вплине на його подальший діалог з Хейлі, вважають дипломати. Найгіршим для Росії в цьому контексті є те, що ремарки Чуркіна до Хейлі носили сексистський характер (обмеження за гендерною ознакою) - а це є абсолютно неприпустимим в американському суспільстві. Більш того, Хейлі відома своїми жорсткими поглядами в питаннях гендерної рівності, а подібні атаки Чуркіна зачепили її особисто. Хейлі відома як дуже амбітний політик і вважається "висхідною зіркою" в Республіканській партії, а, отже, буде намагатися максимально використовувати свою посаду постпреда США при ООН для зміцнення свого політичного авторитету. А відчувши загрозу від Чуркіна своїм планам Хейлі спрямує всі свої ресурси для боротьби як з ним особисто, так і з постпредством Росії в цілому.