"тотальне викрадання доступу до води. я - за бульдозер. за останні 15 років відбулося безпрецедентне викрадання в людей доступу до природних водойм і водойм, що створювалися як дренажі водосховищ, на берегах яких заборонено будуватися" Про це пише у своєму Facebook Anatoliy Dnistrovyi, передають Патріоти України, продовжуючи:
більшість місць, де я колись бував, тепер недоступні. ресторани, бази відпочинку, приватні території, бетонна огорожа. незалежно від області - це типова ситуація.
ось кілька прикладів із різних регіонів:
-район села тубільці на кременчуцькому вдсх - цей фантастичний рибальський бренд, де на березі дніпра століттям ловили ляща й плотву - тепер до того берега не доберешся
-річка рось в районі гирла - тепер через суцільну забудову там нема більше доступу до води, а раніше там завжди стояли табори з наметами
-обвідний дренажний канал біля київського моря - від села осещине до лебедівки - просто вкрали (хоча закон категорично забороняє на водоймах такого типу здійснювати будь-яку забудову)
-річка рать (відгалуження десни) в районі літочок - там тепер також на повну наклепали котеджні містечка і це кришує зграйка броварських скотів.
-труханів острів - у районі парку дружби народів - там одна банда відтяпала декілька км берегової смуги з затокою і влаштувала бари та водні атракціони.
а ще 15-10 років тому на всіх цих берегах я стояв, прогулювався. відпочивав - тепер це більше нікому недоступно.
закон є - але на нього насрали.
я - за бульдозер. чекаю від політичних партій, які збираються на вибори, бульдозерних рішень - повне знесення одоробел, які вкрали в суспільства доступ до води.
наші береги і далі крадуть - ще 5-10 років таких процесів і на водойми можна буде дивитися лише в телепередачах про природу. я - за бульдозер. а ви?
У соцмережах набирає популярності математичний вираз, передають Патріоти України. 50 – 25 ÷ 5 × 2. На перший погляд він здається елементарним, однак саме порядок виконання дій змушує багатьох отримувати неправильну відповідь. Частина людей спочатку від...
Верховна Рада навіть у нинішньому стані продовжує працювати. Попри проблеми монобільшості, дефіцит голосів, кадрове виснаження та якість законодавчого процесу, парламент ухвалює закони, необхідні країні, що воює. Але тут і виникає головний парадокс — і...
