"Хочу, щоб мої діти зростали в українській Україні, а не у губернії Московського царства", - Андрій Лозовий про бюджет-2017 та зрадництво деяких депутатів

Нардеп від "Радикальної партії" Андрій Лозовий написав про бюджет-2017. Особливо він зазначив, що партія Тимошенко “Батьківщина” не дала жодного голосу за створення Експортно-кредитної агенції (ЕКА). Такі пустодзвіни тягнуть країну до прірви бути сировинним придатком цивілізованого світу, вважає він. Наводимо його допис повністю:

"Я не голосував за бюджет. Виключно по одній причині – під час вечірнього засідання, точніше ще в перерві перед ним, стала пекельно боліти голова, потім – взагалі усе в очах почало пливти, пішов у медпункт, там зробили два уколи і відправили додому. Подробиць не буде, не питайте. Мужчини не плачуть.

Всі ми живі люди, і занедужати може кожен. А якби я був у залі – звісно за бюджет голосував би. На відміну від керованих з Кремля “Злодійського блоку” і “Батьківщини”. Останні дві політичні сили діють за принципом: чим гірше – тим краще. Тобто чим гірше країні – тим краще нам, бо ми хитаємо, ми хочемо перевиборів, ми хочемо дестабілізації, ми хочемо крові на вулицях… А державник так думати не може. Не має морального права.

Якщо хоч трошки читав про події 1917-22 рр., коли постійні чвари і з’ясування стосунків всередині країни, конфлікти між собою призвели до втрати Україною державності на майже 70 років. До радянської – по факту російської – окупації. Коли наш уряд змушений був поступово рухатись далі від столиці (“під вагоном – територія, у вагоні – Директорія”) і, врешті-решт, опинився за кордоном. Коли Євген Маланюк був змушений писати свої шедеври у Празі, а не в Києві. Коли Симон Петлюра плакав за чаркою горілки за тим, що вони втратили, у паризькій кав’ярні на авеню Монтень. Коли великий полководець Євген Коновалець просив вибачення у гетьмана Павла Скоропадського в еміграції. Коли рідні нашого президента у екзилі Андрія Лівицького після його смерті у Карлсруе і погребіння у Мюнхені, перепоховали його не на рідній Полтавщині, а на українському меморіальному кладовищі у Браунд-Брук поблизу Нью-Йорк, адже боялись везти його прах в радянську Україну. Коли шедевр українського бароко – Микільський Військовий Собор у Києві, збудований коштом гетьмана Івана Мазепи, просто підірвали, перетворивши у руїни. Коли знищили Михайлівський Золотоверхий. Коли інші церкви перетворювали у музеї атеїзму і склади продтоварів. Коли нашу націю морили Голодом – і моя прабаба Поліна Євстахіївна поховала трьох своїх маленьких дітей і збожеволіла… Коли у мого прапрадіда по іншій лінії Олексія Михайловича червоні рейдери забрали 40 гектарів його землі у Радиславці, яку він хотів лишити порівну своїм восьми дітям, зокрема моєму прадіду Федору, якого я застав і слухав цю історію з перших вуст…

Я не хочу, щоб таке повторилось. Хочу, щоб мої діти зростали в українській Україні, а не у губернії Московського царства, якби воно не називалось – Російська Імперія, Союз Радянських Соціалістичних Республік, Російська Федерація – суть же однакова. Суть – антиукраїнська.

Пророк Еклезіаст (вустами якого говорив Господь) пише: нема нічого нового на землі під сонцем.

І ми живемо у такий час, коли день у день є загроза повторити помилки 1917/1922. І втратити найдорожче, що ми маємо – Батьківщину. І прикро, що партія з назвою “Батьківщина” бере участь у московському сценарії знищення України разом із “Злодійським блоком”. Може, їм би мати совість і у “Родіну” себе перейменувати?

От уявіть собі, після складної ситуації з “Приватбанком” – найбільшим за активами банком країни, з найбільш розгалуженою мережою відділень і банкоматів, з найпопулярнішим інтернет-банкінгом – держава після цього іде у новий рік без бюджету, як воно було б?.. Уявляєте, як у такій історії швидко злетіла б вартість долара – до 50 грн і навіть вище?

Кому це треба? Так, саме тим, хто хоче розвалити Україну.

Як під час війни можна лишати без фінансування армію – ви у своєму розумі, хто це робить?

А тих, хто критикує бюджет за підтримку нашої вимоги підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн – пропоную перед кожною критичною публікацію на цю тему писати, скільки вони самі витрачають на місяць. Більшість тих, хто публічно критикує нову мінімальну з/п у 3200 грн на місяць – за один день витрачають більше на свої потреби і забаганки. Майте совість – не тільки вам треба годувати своїх дітей.

Одначе, особисто мене понад усе зачепило те, що партія Тимошенко “Батьківщина” не дала жодного голосу за створення Експортно-кредитної агенції (ЕКА). Такі пустодзвіни тягнуть країну до прірви бути сировинним придатком цивілізованого світу. Без потужного розвитку експортної галузі – у нас ніколи не буде реального розвитку економіки, нормальних зарплат і пенсій, нормальних умов для національного виробника, не буде нових робочих місць. Хай би повідсихали руки тих, хто у парламенті голосує проти України і проти українців! Бо вони думають про вибори і політичні дивіденди. Знаєте, мій улюблений дідусь Черччиль влучно казав про таких: знаєте, чим державний діяч відрізняється від політика: політик думає про наступні вибори, державний діяч – про наступні покоління. У мене все".