Кров Авдіївки ґрунт не всмоктує...

Кров Авдіївки ґрунт не всмоктує...

Їй би мріяти! Мить - і соколом
Душа пурхнула в небо зранене -
Небо кревцею Брата скрапує...

Кров Авдіївки плине ріками,
Чи не вміємо, чи каліки ми?
Не цінуємо цвіту Нації...
Не пробачимо непробачене!

Кров Авдіївки пахне помстою.
Гнів під віями. Меч загострено.
Гірше ні'куди. Ми над прірвою.
Годі тішитись "перемир'ями"!

Кров Авдіївки в скронях гуркає.
Власть - повією стала, сукою,
Масакруючи нас під "градами" -
Дограбовує недограблене.

Кров Авдіївки - їм на совісті,
Скоро й стінами кров просочиться,
Не врятуються блазні втечами -
Скверну спалимо вогне-хрещами!

Кров Авдіївки їм отрутою
Стане скоро вже - Бог заступиться
За сиріт і вдів, ними зраджених...
Землю вмиємо кров'ю вражою!!!
Автор: Наталія Крісман