"Лемку, розкажіть ще про Бога", - комбат добровольців навів зворушливу розмову бійців АТО

«Лемку, розкажіть ще про Бога», - просив старшого побратима задерикуватий гранатометник з позивним Черемош. Піски. На дворі мінус 12. В бліндажі плюс 4. Шоста ранку.
«Бог – сивий, трохи змучений чоловік, який хтів сина, але жінки не мав, тому взяв ложку, зачерпнув землі акурат в тому місці, де потім утворився Дніпро, дістав з неба води, хлюпнув і зліпив тебе із сего болота», - каже на то Лемко, сивий, трохи змучений чоловік, який до війни 30 років на Бережанщині в церкві дякувАв, а зараз за старшого в їхній роті.
«Лемку, а ви бачили Бога»?
«Як тебе».
«І де ви його бачили»?
«Скрізь. Навіть в тобі».
«А коли»?
«Нині. Вчора».
Помовчали. Здалося, наче за териконом завівся сепарський танк. Хоча ні. Коло сусіднього бліндажу генератор працював. Насторожі.
«А «німці»? – знову допитувався хлопець.
«Шо, «німці»?
«З чого він «німців» зліпив»?
«Ти маєш на увазі тих, шо ондечки засіли в зельонці і цілу ніч поливали нас з утьоса? Воістину, кажу тобі: Бог не створював тих йолопів».
«Ну»?
«Так. У них інший батько, інший дім. Тому тягни АГСа і шайтан-трубу та буди хлопців».
«Навіщо»?
«Відпустимо їх додому. Заодно – приберемося трохи».
«Я тут восени в одній розбомбленій хаті обгорену книгу знайшов. Книга не мала ні початку, ні кінця, але там були такі слова: прибрався сам - прибери свою планету».
«Отож-бо. Свята неділенька. Люди до церкви йдуть. Нагрішимо. Най Бог простить. Чого не зробиш, аби сей світ кращим став. Чого не зробиш».
Перехрестився. Ладував стрічку. Лаштував крупний калібр. Молився. Читав заклинання. З кимось говорив. Але вже пошепки».

Текст оприлюднив Борис Гуменюк.