Маскувальна сітка для армії руками волонтерів (фото)

Щодня, а то і щогодини, щовечора у сотнях українських міст волонтери плетуть маскувальні сітки, щоб захистити життя оборонців країни на сході. Координатор проекту Олеся Корягіна в інтерв’ю для Радіо Свобода відкриває секрети, як плести сітки і хто цим займається у різних куточках України, передають Патріоти України.

– Сотні волонтерських груп по всій Україні виготовляють речі для маскування – маскувальні сітки і маскувальні костюми, що їх у народі назвали «кікіморами». Це й інші вироби, зроблені руками з різних матеріалів, які нам вдається знайти: вживані речі, обрізки з тканини – все те, що за інших обставин пішло би на смітник або було би спалено.

– Як відбувається процес плетіння маскувальних сіток?

– Небайдужі українці, знайшовши вдома непотріб, приносять його нам – тут і старезний одяг з бабусиної шафи, і мішок з обрізками тканин з домашніх запасів, і тканини, що їх не використали у пошивних (швейних) цехах. Дехто заносить гроші, а дехто примудряється притягнути вже готові сітки, зняті з паркану на дачі. Крім того, ми самі звертаємось до пошивних фабрик і стокових магазинів, щоб придбати там тканину. Далі у наших робочих пунктах ми все передивляємось, фарбуємо і плетемо. Врахуйте, будь ласка, вкрай важливу річ: плетіння маскувальних сіток і костюмів – це кропітка ручна робота, і я щиро вдячна волонтерам нашої команди, які цим займаються.

– Чи Ви платите за матеріал? І чи траплялись випадки, коли Ви були змушені продавати вже готові вироби?

– Так, іноді ми закуповуємо, наприклад, рибацьку сітку і матеріал (тканини) у патріотично налаштованих виробників або в оптових-роздрібних продавців за цінами нижчими від офіційних. Також купуємо обрізки у пошивних цехах і в магазинах «секонд-хенд» за гроші, зібрані серед активістів наших груп і залишені нам спеціально на сітку. І категорично – ми не продаємо нашу сітку! Ми віддаємо її в підрозділи, які її потребують або ж передаємо волонтерам, які везуть допомогу бійцям на передову, і вже вони передають її на місці тим, кому маскування потрібне.

– Тобто, Ваша команда, інші групи, які плетуть маскувальні речі, не лише підтримують бійців, а й підтримують довкілля, використовуючи нібито непотріб?

– Так, ми фактично поєднуємо у своїй роботі ці важливі функції: ми допомагаємо нашим бійцям, і робимо це економно, використовуючи у своїй роботі дешеві матеріали. Ну, і ми зменшуємо «сміттєвий прес», використовуючи речі, які люди здебільшого викидають у смітники.

– Як Ви координуєте дії усіх груп, поєднаних проектом «Маскувальна сітка для армії руками волонтерів»?

– Нашому проекту вже більше від трьох років, ми стартували у Києві у серпні 2014 року, за цей період відбулось чимало змін. Від однієї форми роботи, коли я безпосередньо брала участь у самому плетенні та у відкритті нових груп, я перейшла здебільшого до координації. Наші групи працюють самостійно: вони можуть самі отримувати замовлення і самостійно відправляти на передову готову продукцію – або ж ці замовлення приходять від бійців або волонтерів до мене, тоді я допомагаю із розподілом цих замовлень. Також я допомагаю нашим групам у пошуку матеріалів, іноді і самі пошивні підприємства або швейні цехи виходять на мене самі. Я веду переговори з тими, хто нам передає або продає матеріали, домовляюся з перевізниками і так далі.

– Розкажіть, які секрети мають ті, хто плете сітки?

– Головне те, що вони це роблять з любов’ю і пошаною до наших бійців. А ще – часто використовуючи старовинні методи плетіння, що їх колись бабусі наші використовували. Так, основа сітки – це синтетичний матеріал, хімволокно, яке ми закупляємо оптовими партіями в українського виробника, а потім уже обрізки тканин ми вплітаємо у цю основу.