Містичні загадки українських замків (фото, відео)

Замки Західної України оповиті містичною історією і легендами.

На Західній Україні особливо багато цікавих замків. І кожен з них має безліч історій. Тому що бачили вони століття війн, десятки династій, безліч інтриг, смертей і народжень.

Навіть якщо ви не вірите в існування потойбічних духів, особливу енергетику місць, куди смерть приходила непроханою гостею, або безжально мучила невинні душі, неможливо не відчути.

Зокрема самими містичними замками по праву вважають Золочівський замок, Підгорецький замок, замок Паланок, Олеський замок, Кременецький.

Біла пані Підгорецького замку

Коридорами замку блукає чарівна жінка, більш відома як «Біла панна». За переказами це один з власників палацу вбив власну дружину та замурував до стіни. Тому століттями дівчина ходить замком та благає християнського обряду поховання.

Було це 400 років тому. Граф Вацлав Жевуський, багатий та дратівливий, взяв у дружини молодшу за себе на 40 років красуню Марiю. Та погодилась на такий шлюб через зубожіння власної родини. Часто тікаючи від нелюбого чоловіка в парк, закладений ще родиною Конєцпольських, Марія скаржилась на долю квітам та пташиному співу. А старий граф ревнував юну красуню до гостей і навіть слуг, випрошуючи її кохання. Одного дня графиня не повернулась з прогулнки – пішли чутки, що старий чи то вбив дружину, чи то замурував живою, і ще довго було чути її стогін…

Біла панна нагадує про свою присутність легким подихом, мерехтливим стогоном, несподіваним вітерцем. Не так давно легенда Підгорецького замку про Білу пані вважалася лише вигадкою, та під час однієї з фотосесій випадково зняв біля підземелля загадковий силует жінки, який не зникав після серії знімків.

Відтоді хто тільки не шукав привид замку – і телепередача «Битва екстрасенсів», і приватні фотографи. Досі тут фіксують лише димчаті ефекти на фото, пояснити які ніхто не береться. Самої ж загадкової мертвої красуні досі за руку не спіймали.

Таємниці одного з найкрасивіших і найтрагічніших місць Львівщини...

НА ОРДИНСЬКОМУ ШЛЯХУ

Вибита на камені дата «1634» говорить про час побудови Золочівського замку. Однак, найімовірніше, його перший власник Якоб Собєський, знатний шляхтич і батько майбутнього короля Польщі Яна III, не будував на голому місці, а доводив до ладу існуючі стіни, перетворюючи їх на неприступну фортецю. Важка доля випала Золочівському замкові, який постав на ординському шляху, перекриваючи загарбникам шлях на Львів. Неодноразово татари з турками йшли на золочівські мури, часто по шість-сім днів тримаючи в облозі його оборонців. Татарські загони Аджі-Гірея так і не змогли поневолити золочівчан. Історія зберегла ім’я коронного гетьмана Стефана Яблоновського, котрий відзначився неабиякою хоробрістю, посилаючи із веж і бастіонів смерть на голови загарбників. Через деякий час Ян III Собєський робить тут свою літню резиденцію, пізніше продає фортецю великим землевласникам Радзивіллам. Близько 1740 року австрійський уряд викуповує замок, що стає початком найтрагічніших сторінок у його історії.

Треба ж було цивілізованим австріянкам додуматися влаштувати в колишній королівській резиденції в’язницю. І пішло-поїхало. Не один проклинав у холодних підземеллях свою долю. Втім, в’язні часів Австро-Угорщини та Польщі навряд чи уявляли, яка доля чекає на тих, кого приведуть у холодні підвали на їхнє місце: Золочівський замок приглянувся НКВС. Коли на територію Львівщини прийшли фашистські війська і відчинили енкеведистські катівні, у в’язниці не залишилося жодної живої душі. «У Золочівській тюрмі знайдено 649 закатованих. В ямі перед в’язницею відкопано 432 трупи. У другій ямі на подвір’ї — 217», — згадували очевидці. Саме із цими жахами сьогодні пов’язують відсутність легенд про привиди, що є традиційними для будь-якого замку. Хіба тут до легенд, коли найстрашніше бачили на власні очі. Дивна іронія долі. Гарна природа, унікальна архітектура і море трупів. Від чужих і від своїх. І так протягом століть.

ЧАРИ І ДРАМА КОРОЛЕВИ МАРІЇ

Найзнаменитішими мешканцями Золочівського замку, крім самого Яна III Собєського, безперечно, можна вважати його дружину Марію-Казимиру, незрівнянну француженку, яка доводила до шалу посполиту знать, губила чоловіків і кидала в огонь гніву їхніх дружин. Хто вона? Жінка-вамп чи згвалтована долею дівчина? Хитра і підступна чи просто безтямно закохана. Швидше, і те, і друге, і третє... просто яскрава представниця своєї суворої доби, яка вміло лавірувала між нескінченних пересудів, забобонів і дворових інтриг. Тринадцятирічною дівчинкою з далекого Парижа разом з почтом Марії-Людвіги, майбутньої дружини короля Владислава IV, приїхала до Польщі Марія-Казимира. Хто знав, що мине трохи часу й стане вона польською королевою, яка матиме величезний, якийсь навіть хворобливий вплив на Яна III Собєського. «Марися керує Яном, а вже Ян — Польщею», — говорили поляки. За це й, мабуть, не любили королеви з некоролівською кров’ю. Хоча й Марія на рівні з чоловіками хоробро захищала Золочівський замок, була освіченою та мудрою, їй не могли пробачити західноєвропейської орієнтації, яка значною мірою передалася й Янові, частих візитів до Парижа. В один із них вона стала кумою Людовика XIV, який хрестив її сина, королевича Якоба.

НЕРОЗКРИТІ ТАЄМНИЦІ

Не виключено, що гостем Золочівського замку свого часу був Петро I. Щоправда, зі стовідсотковою впевненістю стверджувати це не наважиться ніхто. Однак прихильники такої досить патріотичної версії звертають увагу, що, начебто, після подорожі Петра Польщею і власне перебування в Золочеві, в Петербурзі з’явилися фонтанчики на кшталт тутешніх, та й Петропавлівська фортеця своїми обрисами нагадує Золочівський замок. Ще загадковішою є версія про існування в замку потаємного підземного ходу, який зв’язує його зі світом. У хроніках засвідчено прецікавий факт. У останній третині XVIII століття полонені турки і татари, які відбудовували замок, а потім були насильно вихрещені і поселені в розташованому неподалік селі Вороняки, підняли бунт. Сотні розлючених вояків оточили фортецю, і малочисельна залога, що залишалася всередині, навряд чи мала шанси вистояти. Аж раптом бунтівників оточив озброєний загін і скарав усіх непокірних на горло. Яким чином вдалося дізнатися про небезпеку? Очевидно, що мешканці замку скористалися підземним ходом, аби покликати на допомогу. Досі таємничих ходів не знайдено. Може тому, що замок і надалі залишається мало дослідженим. Скупі відомості, якими володіють сучасники, взяті з архіву Радзивіллів, які, як вже було сказано, у Золочеві майже не бували. Докладніші відомості про Золочівську фортецю можна знайти сьогодні у Варшавському архіві, і практично ніким з тамтешніх вчених вони не вивчалися, водночас у Львові вважають малоймовірним, що поляки відкриють їх українцям раніше, аніж проштудіюють їх самі. У принципі, це зрозуміло. Адже не виключено, що в архівах можна знайти не лише унікальні історичні відомості, першовідкривачами яких можуть стати поляки, а й дані, що прямо чи опосередковано компрометують польську корону. Кому хочеться виносити бруд з хати. А поки що Золочівський замок, чи то пак фортеця, і надалі залишається однією з найбільших загадок України. Можливо, завісу таємничості вдасться трохи відхилити вже найближчим часом, адже в замку мало-помалу, наскільки дозволяють кошти Львівської картинної галереї, ведуться реставраційні роботи. Дивись, і вдасться замалювати котрусь із численних білих плям Золочівського замку.

Легенди Мукачівського замку Паланок
Легенда з сивої давнини про колодязь на подвір’ї Паланку. Одного разу князь Коріатович наказав вирити криницю, щоб оборонці замку в разі облоги мали завжди чисту й свіжу воду. Проте скільки не рили копачі, вода на дні все не з’являлась. Аж одного дня завітав до князя чорт і запропонував угоду – мішок золота – і в колодязі з’явиться вода. Один з лицарів запропонував піти на хитрість, оскільки казна була порожньою – в мішечок поклали дві останні золоті монети, обдуривши так чорта розміром мішка. Той, з відчаю що його обдурили, стрибнув у колодязь і виє там досі.