Найважча у світі робота - вправно володіти пером на ... папері

Друзі! Аби ви знали усі – сьогодні, 3 березня, Всесвітній День Письменника. Начебто своєрідний карнавал на вулиці Музи і Парнасу.

Якщо ви гадаєте, що служителі пера – це небожителі, то ви глибоко помиляєтесь. Тому, що літературна творчість – це чи найважче земне ремество. Але навдивовижу заразне. Хронічне, і невиліковне. Дає змогу людині бодай якось виокремитись, стати Автором. Хоча за це потрібно платити колосальними стараннями і стражданнями. Організованністю і наполегливістю, працездатністю.

Я колись думав, що найбільш плодовитим письменником за всі часи літературної історії був француз Жуль Верн. Позаяк мав він міцну волю й неабияку внутрішню організованість. Якби він не проводив свій попередній вечір, о котрій би годині не ліг відпочивати, рівно о 5-ій великий фантаст підводився з ліжка, сідав до письмового столу, затісував олівці, і вмикав свій мозок. Рука невтомно виводила рядки. І у нього плодилося в середньому по два романи на рік. У цілому їх у нього аж 70!

Кожен із них - це ціла цивілізація, справжній живий світ з героями і своїм життям, створений розумом однієї людини! Письменником!

Але я помилявся. Виявляється були ще більш плодовиті за Жуля Верна творці. Один із них поляк, але водночас і польський, і український письменник, громадський, політичний діяч Юзеф-Ігнацій Крашевський (1812-1887). Який однаково вправно писав, що польською, що українською. Тривалий час мешкав на теренах України, зокрема, у Житомирі. Очолював там службу благодійництва над богоугодними закладами. Так цей український поляк створив і видав у світ (ви не повірите, мабуть, але це правда!) 236 самих лише романів! А були ще й драматичні твори, публіцистика, поезії. Загалом близько 600 творів! Немислимо, що стільки може створити одна людина! Я видав лише п’ять книг і то плутаюсь поміж ними. А тут тільки 236 романів!

Це Ю-І. Крашевський створив, приміром, вікопомний образ циганки Ази. Який від нього пішов гуляти по світу і сценах, кінофільмах.

Ви ж, сподіваюся, пригадуєте: «Циган Василь полюбив красуню Галю. Забув кочове життя, рідну матір і циганку Азу - і вирішив заради Галі залишитися в селі. Галя кидає коваля Пилипа і, не послухавши батька, виходить за Василя заміж. Але пройде час - Василь занудьгує по табору - і проситиме вибачення у матері і Ази ...»

Михайло Старицький трансформував цей твір у рокову драму в тому стилі, який я передав коротко вищеказати, , яка й по нині з успіхом йде на світовій сцені, в Україні насамперед. Кінорежисер Григорій Кохан 1987 року на Київській кіностудії імені Ол. Довженка на цій основі випродукував яскравий кінофільм під такою ж назвою «Циганка Аза». Хоча ніде не вказується, що все це побудовано на первинному матеріалі, задумі, на творові письменника Юзефа-Ігнація Крашевського. Жаль…

Декому з відомих письменників навдивовижу повезло тим, що вони зуміли підібрати в своєму житті… співавторів. В особі своїх вірних дружин. Я на всі сто відсотків переконаний у тому, що російський класик Лєв Толстой ніколи б не мав стільки творів, такої глибини і довершеності за літературним стилем, якби не було його дружини Софії Андріївни, людини з тонким чуттям слова, казати б так, нюхом на влучний синонім, афоризм. Вона лише «Війну і мир» переписала вісімнадцять разів! Постійно довершуючи її. Скільки ж вона вичистила з текстів сміття і недоречностей, як вискоблила кожен рядок і кожен абзац! Геніальна робота!

Світ безмежний і населяти його своїми фантастичними цивілізаціями способом краснописьменства не заборонено нікому. Тому я зовсім не збираюся своїми замітками, а ні зупинити цей процес, а ні оживити його. Я тільки зичу у Всесвітній День Письменника тим, хто знає, що таке поезія і проза, творчі муки і свято нової щойно виданої книги великих успіхів на ниві краснописьменства.

Щиро вітаю всіх, хто тримає в руках Перо. Як казав один класик: найважча у світі робота – грамотно водити пером по… паперу.