Несподівані дискусії після панихиди

Я не знаю, чи надавали значення конфесії при виборі місця церемонії, але вибір дуже символічний та логічний. Саме у цьому кварталі під час революційних подій 1917-1920 років збиралися українські маніфестації, щоб далі повз будівлю Центральної Ради рушити на Софійську площу або на Хрещатик і далі на ту ж таки Софійську площу. У 1917-му - аби показати руїнам імперії та загалом російсько-малоросійському Києву, що українство заявляє про свої політичні права. У 1918-му - щоб згуртувати сили в часи більшовицької загрози та зайвий раз поставити питання: куди має рухатися Україна? А згодом - щоб у загальному хаосі подій вже нагадати Києву, хто є українці - Актом Злуки, воєнними парадами.

Очевидно, що в яскравих українських демонстраціях брали участь й Кандиби. Можливо, Олександр Олесь навіть декламував тут свої вірші. А можливо й хор Кошиця, що зазвичай очолював колону, співав пісень на слова Олександра Олеся. Тому Володимирський собор, як і довколишні квартали - місце для поета рідне й символічне.

І те, що перепоховали його у день пам"яті крутян, - також символічно.

Дух наш пречистий, дух наш народний,

Над нами сходить в сю мить сьогодні.

На крилах в'ється,

В сльозах сміється.

І сльози щастя, обмивши рани,

Пливуть потоком, несуть кайдани.

Сьогодні дух наш зійшов над нами,

Ввійшов, влетів нам в серця пташками.

У душах б'ється,

У слові ллється.

О день преславний, блаженні миті,

Сьогодні з духом святим ми злиті!

О, поведи ж нас, лицарський духу,

По вільній стежці життя і руху.

На тихі води,

На ясні зорі.

І в цю велику, [страшну] годину

З'єднай в єдину всю Україну!

19 грудня 1918 р.

* * *

Хіба не бачите, що небо голубіє,

Що сонце ранками всміхається ніжніш,

Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє,

І легше дихає, і дивиться ясніш.

Хіба не чуєте, при що вітри шепочуть,

І як з зітханнями зливається їх сміх…

Хіба не чуєте, як голуби туркочуть,

Як краплі котяться і падають із стріх.

Хіба не вірите, що скоро день засвіте,

Що сонце наше вже з-за обрію встає,

Що хід його спинить ніщо не зможе в світі,

І цвіту нашого ніщо вже не уб'є!

1908

Та найбільше люблю цього ліричного Олександра Олеся:

В Криму (уривок)

Осріблені місяцем гори блищать,

Їм кедри і сосни казки шелестять,

І дивні пісні їм співають вітри,

Що нишком підслухали в моря з гори.

Осяяні місяцем, гори блищать,

Осріблені місяцем, сосни шумлять,

А море і сердиться й лає вітри,

Що нишком його підслухають з гори.

1906

Джерело: ЦЕНЗОР.net