Несподівані дискусії після панихиди

Несподівано виникли дискусії, чому панахида за Олександром Олесем та його дружиною відбулася саме у Володимирському соборі. Чому УПЦ КП? Чому не Лавра? Чому не церква на Лук"янівському цвинтарі?

Я не знаю, чи надавали значення конфесії при виборі місця церемонії, але вибір дуже символічний та логічний. Саме у цьому кварталі під час революційних подій 1917-1920 років збиралися українські маніфестації, щоб далі повз будівлю Центральної Ради рушити на Софійську площу або на Хрещатик і далі на ту ж таки Софійську площу. У 1917-му - аби показати руїнам імперії та загалом російсько-малоросійському Києву, що українство заявляє про свої політичні права. У 1918-му - щоб згуртувати сили в часи більшовицької загрози та зайвий раз поставити питання: куди має рухатися Україна? А згодом - щоб у загальному хаосі подій вже нагадати Києву, хто є українці - Актом Злуки, воєнними парадами.

Очевидно, що в яскравих українських демонстраціях брали участь й Кандиби. Можливо, Олександр Олесь навіть декламував тут свої вірші. А можливо й хор Кошиця, що зазвичай очолював колону, співав пісень на слова Олександра Олеся. Тому Володимирський собор, як і довколишні квартали - місце для поета рідне й символічне.

І те, що перепоховали його у день пам"яті крутян, - також символічно.

Дух наш пречистий, дух наш народний,

Над нами сходить в сю мить сьогодні.

На крилах в'ється,

В сльозах сміється.

І сльози щастя, обмивши рани,

Пливуть потоком, несуть кайдани.

Сьогодні дух наш зійшов над нами,

Ввійшов, влетів нам в серця пташками.

У душах б'ється,

У слові ллється.

О день преславний, блаженні миті,

Сьогодні з духом святим ми злиті!

О, поведи ж нас, лицарський духу,

По вільній стежці життя і руху.

На тихі води,

На ясні зорі.

І в цю велику, [страшну] годину

З'єднай в єдину всю Україну!

19 грудня 1918 р.

* * *

Хіба не бачите, що небо голубіє,

Що сонце ранками всміхається ніжніш,

Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє,

І легше дихає, і дивиться ясніш.

Хіба не чуєте, при що вітри шепочуть,

І як з зітханнями зливається їх сміх…

Хіба не чуєте, як голуби туркочуть,

Як краплі котяться і падають із стріх.

Хіба не вірите, що скоро день засвіте,

Що сонце наше вже з-за обрію встає,

Що хід його спинить ніщо не зможе в світі,

І цвіту нашого ніщо вже не уб'є!

1908

Та найбільше люблю цього ліричного Олександра Олеся:

В Криму (уривок)

Осріблені місяцем гори блищать,

Їм кедри і сосни казки шелестять,

І дивні пісні їм співають вітри,

Що нишком підслухали в моря з гори.

Осяяні місяцем, гори блищать,

Осріблені місяцем, сосни шумлять,

А море і сердиться й лає вітри,

Що нишком його підслухають з гори.

1906

Джерело: ЦЕНЗОР.net

Опублікував: Evora
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Лайкала пости на підтримку війни: ЗМІ викрили шосту ракетку світу

субота, 7 червень 2025, 19:15

Шоста ракетка світу росіянка Мірра Андрєєва лайкала дописи про діяльність пропутінської організації «Народний фронт», яка допомагає окупантам, повідомляють Патріоти України. Мірра Андрєєва лайкала дописи багаторазового призера чемпіонатів Росії з гірсь...

"Хочу донести до аудиторії Ані, що цей конфлікт - не про мову": Алхім і Мандзюк після скандалу прийшли на подкаст до Раміни Есхакзай, українці обурені (відео)

субота, 7 червень 2025, 16:59

Блогерка та журналістка Раміна Есхакзай запросила до себе на подкаст блогерок Олену Мандзюк та Анну Алхім. Блогерки зустрілися, щоб обговорити скандал, у який потрапила Алхім через своє зневажливе ставлення до української мови, зазначають Патріоти Укра...