Незламні: Розповідь українців про жахи концтаборів

Одна з найстрашніших реалій Другої світової війни – концтабори. Освенцим у Польщі, Дахау в Німеччині, загалом 11 таборів Третього Рейху. Киянка Анастасія Гулей у фашистських таборах Освенціма та Берґен-Бельзена провела майже 2 роки, потрапивши туди 16-річною дівчиною, повідомляють Патріоти України з посиланням на 24 канал. Та це не зламало її волю до життя.

За словами бранки, ти вже на себе не схожий, стоїш стрижений у смугастому костюмі, і в тебе немає прізвище та імені – ти лише № 61369 і все. Повиколювали номера, і тоді починаєш розуміти, що ти вже не людина. На її лівій руці – номер. Два роки свого життя Анастасія Гулей прожила за колючим дротом, у німецьких концтаборах Освенціма та Берген-Бельзена.

До Освенціму жінка потрапила коли було 16 років. Пережила голод, катування, тисячі померлих, цього Анастасія вже ніколи не забуде.

Цих людей шикували колонами, як на демонстрацію і гнали через увесь табір у лісок. Їх зустрічає оркестр, люди йдуть у райські кущі під музику. Їх переселяли, а переселенням був крематорій,
– згадувала колишня ув'язнена концтаборів Анастасія Гулей.

Дитинство Надії Іванівни теж пройшло у стінах концтабору. Туди вона потрапила сиротою. Бо її батька розстріляли "свої" у 1937 році, а матір заарештували енкаведисти. Табірне життя не відпускає пані Надію. Спогади про голод врізалися в пам'ять на все життя.

Вантажили оселедці та відходи від оселедців, тоді ми набирали по 2 цеберки і приносили в табір. Таким чином наші люди виживали, – розповіла колишня ув'язнена концтаборів Надія Слєсарєва.

Історії про цих жінок та ще 30 людських доль, розповідають стенди біля Головпоштамту у Києві. Виставку облаштував Інститут національної пам'яті. Володимир В'ятрович каже: концтабірне життя – це не лише історія поразок. Багато в'язнів не хотіло миритися з роллю нацистських рабів, організовували бунти й повстання.

"Виставка присвячена тим мешканцям України: українцям, євреям, ромам, кримським татарам, які перейшли через пекло, яке називається "нацистські концтабори" і яких вони не зламали. Виставка називається "Тріумф людини", – резюмував голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В'ятрович.

Прізвища та імена замордованих в таборах наших співвітчизників невідомі, як і кількість. Адже тоді українців, які не мали власної держави, записували до інших національностей. Кількість жертв концтаборів не чітка. Історики рахують, починаючи від 6 мільйонів. Майже 75% тих, хто переступив браму концтабору, залишилися там навіки. Тих хто вижив у концтаборах наразі в Україні лишилось трохи більше сотні.

"Ми все пережили і не думали, що ще прийдеться нам ще одну війну переживати і плакали за тими молодими хлопцями", – сказала Анастасія Гулей. У свої 92 роки, в Анастасії єдина мрія – мирне небо над Україною.