Нотатки з ВР по Подерв'янському. Дія перша: Зняття недоторканності з Новинського (фото)

Діючі постаті:

1. батько - Петро, президент

2. мати - Україна

3. діти - народ України - різний як і її колишні чоловіки.

4. діти з діагнозами - меншість, опозиційно налаштована до усього логічного, прекрасного, людського.

5. огидна "Православнівна" (зовнішність незрозуміла, як і походження. Коханка Петра). Ім'я Православнівної, кажуть, знає лише Петро.

6. дільничний інспектор Юрко (невипадково опинився на місці сімейного зібрання, бо проходячи повз будинок матері, помітив у саду Православнінву, яка з оскаженілим виглядом крала яблука та ще й квіти топтала)

7. дядько Андрій, головує на сімейних зібраннях, старий поважний вуйко, але неодноразово помічений з Юрком та Петром у шинку.

Дія перша

Величезна кімната, меблі у трохи придуркуватому стилі - щось середнє між пострадянським совком та космічним майбутнім. Усі напружені, мати тихенько плаче в куточку, батько сховався у сусідній кімнаті, діти волають. дільничий Юрко затягує Православнівну за ногу у кімнату.

Юрко: Шановна господиня! Я щось у вашому саду спіймав, бо воно гризло ваші яблука. Крім того, воно стверджує, що їй Петро дозволив!

Православнівна: Что, маленькие выродки, не верите мне? Так вот фото, где я с вашим папашей!

(серед дітей починаються волання: хтось кричить, що треба кькнути цю шльондру і діло з кінцем, а ліберально налаштовані діти кричать: Чекайте, це хтось напевно з дурки втік, зараз гріх на душу візьмемо! Декілька малеч (їх можна вибачити, бо їх неодноразово били по голові і їх медичні картки більші за Війну і мир") кричать.

Діти з діагнозами: Ми хочемо нову маму! Мама прийшла! Давайте з'їмо папу!

(Мати тихенько втирає сльози та розмірковує вголос: Петро, скотиняка, та як же ти так зміг... п'єш останнім часом багато, а щоб допитися до такого... не чекала від тебе...Голос підіймає дядько Андрій).

Дядько Андрій: Шановні діти, прошу заспокоїтися! Жіночко, чи хто ви там взагалі, за бородою не видно!, поясніть, чого ви хочете, але державною мовою, наголошую, державною мовою!

Православнівна: Ага, так вы еще и с первого раза не понимаете? Петенька меня сам к себе пригласил, он меня любит больше, чем вашу маму! Я на вас имею больше прав, чем ваша мама! Я еще с ее бывшим зажигала, и с бывшим его бывшего! Ой, Боже, про что это я... ну в смысле, с вашим папашей, который в Ростовскую область переехал, туда, к своему новому...

(Над кімнатою зависає гробова тиша, діти в шоці).

Мати: От падло ж таке, ну. Що ж мені з чоловіками так не щастить! Мало того що все з хати виніс, так він ще й осоромив на весь світ! Добре б ще до якоїсь шльондри, так ні, до Володьки йому захотілося!

(Підскакує дільничий Юрко).

Юрко: Жіночка Православнівна, заспокойтеся! Я Петра вам образити не дам! Щось я не пам'ятаю, щоб він вам обіцяв до РАГСу йти. Ну п'яний був разок, і що з цього?

Дядько Андрій (штовхає Юрка у бік): Слухай, Юрко, ми ж тоді разом пили, я тоді нічого такого... ну, ти розумієш?

Юрко: Та ні, заспокойся. То Петро самогон з портвейном тоді змішав, європєйській коктейль, казав. То його шось і переклинило.

(У кімнаті починається страшне волання, його не витримує мати).

Мати: Слухайте, жіночко, як вас там вже? Те, що ви раз забралися на мого чоловіка, ще нічого не доводить. Давайте діти і вирішать, що з вами робити. Бо, дивлюся, ці маленькі невдячні свині забули, хто їх мати і хто їх весь час годував, поки татусь в шинку розважався!

(Почувши докори від матері, діти (крім тих, що з діагнозами) немов загін піонерів, підірвавшись з місць, накидуються на Православнівну з оскаженілими мармизами та вереском): Ворог не пройде!

Діти б'ють її сильно, але акуратно. Православнівна перетворюється на цілісний синець, кістки хрустять, зубами посиплена уся підлога, але вона волає.

Православнівна: Я вам еще покажу!!!

Дядько Андрій, зібравши у кулак усі залишки людяності, релігійних і марксистських переконань, підскакує немов Ленін на стілець, та волає що є сили.

Дядько Андрій: Хай йому грець, ви усі мене дістали! - і сідає на місце.

(І все б нічого, але молодшенький Олежка дістає з кишені вила, величезні вила, та починає продиратися до Православнівни).

Побачивши це, дільничий Юрко волає.

Юрко: Це не по-Божому, зупиніться, діти!

Але його ніхто не чує.

(Показуючи у бік кухні, він щосили кричить).

Юрко: Обід, обід принесли!

Діти відволікаються. Юрко тихенько хапає Православнівну за волосся та витягує з кімнати. Більше її ніхто не бачив. Кажуть, що вона поїхала по святих місцях...

*** (далі буде).

Автор невідомий, усі співпадіння є випадковими. Такого взагалі не могло бути.

Церковний Цинік.