Окупанти дуже бояться партизанів

Співвітчизники, які змушені були залишитися в Луганську і Донецьку, розповідають, якщо раніше розповіді про «українські ДРГ» були лише черговою страшилкою, що давала привід ще більше «закручувати гайки», то тепер уже навіть у неофіційних розмовах витає страх.

«Днями чула в коридорі розмову по телефону одного з наших активістів-пропагандистів, — пише до газети "Голос України" луганчанка Олена М., котра працює рядовим співробітником в одному з «міністерств». — Я не вникала в суть бесіди, але на ключову фразу, сказану дуже емоційно, не звернути увагу було дуже складно: «А що нам робити? Укри вже кругом. Вони ж нас всіх одразу повісять...». Не знаю, що йому відповів співрозмовник. Мені було досить уже цього вигуку «будівельника Новоросії» щоб зрозуміти: страшно їм. Дуже страшно. Цей тип і такі, як він, чудово розуміють, що доведеться відповідати за зраду...».

Експерти «Інформаційного опору» (ІО) повідомляють, що окупанти справді стали доволі серйозно ставитися до загрози з боку підпільників. Тому влада «республік» звернулася до військового керівництва РФ із проханням про допомогу. На даний момент до Донецька і Луганська з Росії вже прибули кілька груп спеців ФСБ (у кожній до 30 осіб). Хоча, як вважають місцеві жителі, репресіям «контрдиверсантів» буде піддано в тому числі й самі збройні формування сепаратистів.

«Багато хто брав до рук зброю, щоб заробити, однак великих грошей основна маса рядових «новоросів» так і не побачила, — пише Віталій К. — Мародерством займатися вже ніде, а фінансів великих за «службу», мало того, що не платять, так «командири» всіх рівнів ще й обібрати намагаються. От багато хто й кидає зброю і втікає...»

Приміром, за даними ІО, внаслідок великих втрат серед особового складу «9-го окремого штурмового мото-стрілкового полку морської піхоти» моральний дух бойовиків було серйозно підірвано. Вони масово стали висловлювати небажання брати участь у бойових діях. Ситуація загострилася після того, як унаслідок спроб вийти на нові позиції в районі населеного пункту Водяне втрати серед «морпіхів» становили за останні пару тижнів до 30 убитих і поранених. І тут раптом з’ясувалося, що всі три десятки «героїв» (у тому числі й тяжкопоранені) були звільнені їхніми командирами заднім числом, тож постраждалі й родичі вбитих були позбавлені права отримати обіцяні грошові компенсації. Зрештою, це стало причиною деморалізації й високого рівня дезертирства в «полку».

«Якщо у Плотницького немає грошей на утримання своїх бойовиків, то на все решту грошей немає й поготів, — кажуть луганчани. — Абсолютно всім бюджетникам — учителям, лікарям, і всім іншим — заробітну плату виплатили лише на 50 відсотків, решту поки що навіть не обіцяють. Шахтарям пощастило ще менше — в них затримка становить понад два місяці і 100 відсотків. Тому робітники двох шахт «луганської республіки» імені Войкова та Володарського готові розпочати акції протесту. За що їх уже тепер намагаються зобразити як пособників «київської хунти» і зрадниками ідеалів «молодої республіки».

Джерело