Ольга Ходаківська:"Господарів, які роками працюють на землі, останнім часом намагаються знищити “нововведеннями”

Що думає Аграрна партія з приводу звернення депутатів до Конституційного суду, чому думки власників середніх агрокомпаній відрізняються від великих та скільки сел щороку зникає з карти України, розповідає голова Земельного комітету Аграрної партії, доктор економічних наук Ольга Ходаківська, інформують Патріоти України.

Попри продовження мораторію на продаж сільгоспземель до кінця року зараз питання початку їх вільного продажу обговорюється на усіх щаблях. Депутати підготовили подання до Конституційного суду, а керівництво Мінагрополітики висловило свою готовність якомога швидше підготувати усю необхідну законодавчу базу. Agravery.com вже наводив думки “за” та “проти” експертів, урядовців та фермерів, висловлював побоювання представників молочної галузі, які вважають, що для них відкриття ринку зараз завдасть великий клопіт. Зараз свою думку висловлює голова Земельного комітету Аграрної партії, доктор економічних наук Ольга Ходаківська, яка впевнена, що за півроку в Україні може бути запущено «дикий» ринок земель сільськогосподарського призначення. Під її керівництвом експертна група розробляє пакет законодавчих рішень, які підтримуватимуть фермерів та дрібних і середніх землекористувачів.

Ольго Василівно, що таке дорожня карта земельної реформи від Аграрної партії та для чого вона створена?

— Дорожня карта розроблена для того, щоб чітко уявляти кінцеву мету земельної реформи та кроки з її досягнення. Це своєрідний дороговказ, який містить 17 першочергових заходів. Кожен визначає напрям розробки законодавчих змін. В основу дорожньої карти покладена ідея збереження українського села як осередку національних традицій та цінностей нашого народу. Це стратегічна ціль. З неї випливають інші — розвиток сільських територій, громад, малих і середніх господарств, гарантування прав власності на землю, ефективне управління земельними ресурсами, екологізація землекористування тощо.

Головне ж завдання на теперішньому етапі — захист української землі від розкрадання.

Із цим документом ми їздимо у регіони, проводимо Земельні форуми. Хочемо почути та врахувати думку людей, які працюють на землі та живуть у селі. Адже завдання будь-якої реформи — добробут усього українського народу, і аж ніяк не реформа заради реформи, тим паче в інтересах невеликої купки наближених до влади осіб.

Як ви ставитеся до звернення депутатів до Конституційного суду про скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення ?

— Аграрна партія категорично засуджує цей крок. Ризики полягають у тому, що угоди з відчуження ділянок можуть відбуватися без спеціальних законів, які впорядкують обіг земель, захистять від зловживань. У цій ситуації виграють земельні спекулянти або, ще гірше, іноземні спекулянти. Також ті, хто вже придбав землі в обхід мораторію і чекає моменту все “узаконити”. А програє український селянин та український фермер.

На жаль, через дію лобістських груп великого капіталу шанси депутатів обійти мораторій на продаж земель через Конституційний Суд високі. За процедурою розгляду справ Конституційним судом, ринок земель може бути запущений уже через півроку. Це дуже непокоїть. Тому ми наполягаємо на комплексному підході до завершення земельної реформи, яка законодавчо закриє всі лазівки для маніпуляцій, збереже українську землю та сприятиме формуванню потужного середнього класу на селі.

Наявність мораторію не робить ситуацію з землею прозорою та чіткою. Є купа можливостей обійти його і якраз фермери не мають змоги ними скористатися.

— Так, ситуація є вкрай невтішною. Нині спостерігаємо масове рейдерство, зловживання, використання тіньових схем відчуження. Невизначеність породила корупційні механізми переходу прав на ділянки в обхід мораторію, що справедливо викликає масові обурення фермерів. Дотепер законодавчо неврегульовані проблеми невитребуваних земельних паїв, черезсмужжя, дрібноконтурності, земель колективної власності. Невирішеними залишаються й питання управління державними землями, які використовуються неефективно.

Зволікають із розв’язанням проблем Державного земельного кадастру. Надто повільно наповнюється електронна кадастрова система. Не вирішуються питання накладення меж суміжних земельних ділянок, межових спорів, невідповідності наявних систем координат і так далі. Блокується проведення належної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення. Одним словом, відсутній елементарний порядок обліку земель, які є національним надбанням.

І це верхівка айсберга. Накопичилися численні екологічні проблеми, які взагалі ніхто не вирішує. Припинилися роботи з будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд. Не ведеться терасування схилів, берегоукріплення, будівництво протиерозійних ставків, створення полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень. Значно скоротилися роботи із залуження сильно деградованої і забрудненої шкідливими речовинами ріллі. Це призводить до підтоплення земель, водної ерозії (змиви, зсуви тощо), що завдає значних збитків окремим землекористувачам й державі.

Попри публічні заяви про передачу територіальним громадам прав розпоряджатися державними землями, головним розпорядником досі є Держгеокадастр та його територіальні органи.

Господарів, які роками працюють на землі, останнім часом намагаються знищити “нововведеннями”. Одне з таких — земельні аукціони, де фермер не може на рівних конкурувати з крупним капіталом. Тисячі людей втрачають роботу, а село — перспективу.

В Україні в середньому зникає 22 села щороку. У 1990 році кількість зайнятого у сільському господарстві населення, разом із самозайнятим, становила 5 млн людей. Нині — 2,8 млн. Якщо відкинути викривлене поняття “самозайняті”, кількість зайнятих не перевищуватиме 500 тисяч осіб.

Ви проводите власні дослідження суспільної думки з питань майбутньої моделі земельних відносин. Чого хочуть люди?

— Ми вивчаємо думку власників земельних паїв, керівників фермерських господарств та сільськогосподарських підприємств. Очевидно, частина власників земельних паїв хочуть їх продати. В основному це спадкоємці, які проживають у містах, та люди похилого віку без спадкоємців. Є звичайно серед них люди й працездатного віку, які не бажають пов’язувати свою долю з агрогосподарюванням. Проте переважна більшість власників паїв досить помірковані. Стосовно фермерів, то більшість із них хочуть викупити орендовані ділянки. Їх стримує брак фінансів. Керівники господарств виправдано побоюються, що запровадження вільного продажу земель призведе до розвалу їхніх підприємств.

Чому акцентуєте увагу саме на фермерах, малих та середніх господарствах?

— Ми дослухаємося до всіх. Однак інтереси громад часто не співпадають з інтересами великого капіталу, який веде здебільшого агресивну політику максимізації прибутків.

Ми говоримо про підтримку сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств, які переймаються проблемами села, дають зайнятість населенню, розбудовують соціальну інфраструктуру. Тобто, про тих, хто справді зберігає село та формує бюджет на певній території.

Експерти Аграрної партії визначили перелік нормативно-правових актів, які невідкладно слід ухвалити. Робоча група веде їх активну розробку. Це єдиний шлях до ефективного завершення земельної реформи в Україні.

Ми запропонували задіяти програми підтримки дрібних і середніх виробників, щоб вони мали доступ до пільгових кредитів та механізму викупу земельних ділянок із розстроченням платежу.

У будь-якому разі, в основу обігу земель має бути покладена вкрай виважена і послідовна державна політика. Вона повинна містити довгострокові державні програми та фінансові інструменти, які допоможуть фермеру викупити орендовані землі. Адже зараз малим господарствам вкрай складно конкурувати з великим капіталом, навіть на ринку оренди земель.

Втім, у переважній кількості країн ЄС ринок землі працює. А Україна орієнтована саме на європейський вектор розвитку.

- Практично всі країни, які пройшли становлення ринкового обігу земель, мали довгострокові програми надання фермерам пільгових кредитів для придбання земель. Зокрема, у Польщі такий кредит можна отримати на 15 років під два відсотки річних. У Латвії — на 20 років під три відсотки.

У тій же Польщі при створенні нового фермерського господарства діє механізми придбання земель із розстроченням платежу на 30 років. Для розширення існуючого господарства — розстрочення на 20 років.

Україна не може бути винятком у цьому плані.

Чи повинна українська земля продаватися іноземцям?

— Землі сільськогосподарського призначення — у жодному разі. Українські аграрії не зможуть конкурувати з іноземним капіталом. До того ж наш Земельний кодекс забороняє придбання сільськогосподарських земель іноземними особами. Цю законодавчу норму однозначно треба зберегти.

Прихильники негайного запровадження ринку земель аргументують, що це сприятиме інвестиціям.

— Економічні показники свідчать, відсутність ринкового обігу земель не перешкоджає залученню інвестицій, зокрема іноземних. Натомість невід’ємною складовою інвестицій є економічна, фінансова й політична стабільність держави. Зрештою, подивимося на це питання з іншого боку. Інвестиції у вітчизняне сільське господарство зростають, обсяги експорту б’ють рекорди, а селяни багатшими не стають. Навпаки. Ринок земель сам по собі не вирішить проблем аграрної сфери та сільського розвитку. Перспектива — у більш ефективному використанні земель, розвитку переробки сільськогосподарської й лісогосподарської сировини та експорті продукції з високою доданою вартістю. Це даватиме стабільну роботу людям, забезпечуватиме надходження до бюджетів різних рівнів, сприятиме розвитку сільської інфраструктури.

Чи дослухаються органи влади до експертного середовища, до думки людей?

— Влада якщо і дослухається, то передусім до великого бізнесу, але зовсім не чує представників малого бізнесу і простих селян. А вони становлять більшість тих, кого прямо стосується земельне питання. І вони ж обробляють більшу частину українських земель.

Чиновникам, навіть відповідальним і патріотично налаштованим, складно долати потужне лобі крупного капіталу та окремих олігархічних “сімей”. Особливо, коли вони мають своїх народних депутатів та міністрів. А простий фермер і селянин жодного лобі не має.