"Павел Дуров - герой или сволочь?" - блогер про скандал навколо Telegram у Росії і не тільки

У Росії розгортається феєрична епопея із забороною месенджера Telegram. А його творця Павла Дурова оголошують то героєм, то зрадником нації. Ось які висновки може зробити з того, що відбувається, Україна. Про це пише видання Новое Время, передають Патріоти України.

Отже, творець Telegram відмовився передати російській владі ключі шифрування. І Роскомнадзор "поклав" половину російського інтернету і навіть власний сайт в безглуздих спробах заблокувати роботу популярного месенджера.

А все тому, що для блокування месенджера потрібно блокування IP-адрес серверів, які використовуються в його роботі. А Дуров хитро зав'язав роботу месенджера на хостинги великих компаній на кшталт Google і Amazon. Ресурс IP-адрес в інтернеті обмежений, тому хостери часто використовують один і той же айпішник для різних ресурсів на одному сервері.

В результаті блокування IP-адрес серверів, пов'язаних з Telegram, призводить до блокування інших ресурсів, які використовують ці айпішники.

Для блокування Telegram потрібно відключити половину інтернету

Загалом, для стислості просто зійдемося на тому, що для блокування Telegram потрібно відключити половину інтернету.

І це не буде гарантією блокування месенджера. Оскільки перенесення серверів на нові айпішники – справа лічених хвилин. Та й VPN ніхто не відміняв. У Росії вже не працює купа інтернет-сервісів, а Telegram все одно працює.

Словом, цю війну Кремлю не виграти. Технології сильніші за тоталітаризм.

Про це знає будь-яка людина, яка пробувала користуватися інтернетом, наприклад, в Китаї. Я спокійнісінько собі постив фото в заборонені китайською владою Facebook і Instagram, стоячи в центрі Пекіна. А Китай вбухав у свою машину інтернет-цензури такі гроші, які Кремль жаба задушить витратити.

Мене попутно потішає інше. Цілий ряд відомих російських блогерів почали активно скаржитися на те, що Дуров – егоїстична сволота. Мовляв, через свої шкурні інтересів він зробив так, що тепер у росіян не буде нормального інтернету.

Тобто свій праведний гнів проти блокувань вони звертають не на тих, хто блокує (що було б логічно), а на того, кого блокують.

Ця вкрай рабська психологія перебуває за межами мого розуміння. Влада намагається нагнути окремо взятий сервіс, який відмовляється йти на компроміс і здати владі особисте листування користувачів. Ось так виглядає цей конфлікт. Як можна перекрутити це до такої міри, щоб Дуров виявився винен, мені не ясно.

Пам'ятайте ситуацію з вимогою ФБР до Apple дати ключі шифрування до телефону загиблого терориста? Тім Кук не пішов на зустріч владі. І що? Apple живе і донині.

Загалом, на винесене в заголовок цієї колонки запитання у мене є проста відповідь. Дуров – зовсім не сволота.

Але це так, зауваження за ходом п'єси.

А головне, про що варто задуматися в Україні, дивлячись на війну Роскомнадзору з Telegram, це про те, що нам не можна довести ситуацію до такого ж абсурду.

Тоталітаризм свідомо слабкіший за нові технології

У минулому році народ майже мовчки прийняв заборону російських соцмереж, мовляв, війна виправдовує позбавлення деяких свобод.

Сьогодні в Раді лежать законопроекти про DPI і обладнання для тотального стеження в інтернеті. Тобто у нас у владі є люди, які думають про ті ж сценарії, який обрали для себе Росія, Китай і Північна Корея.

Поки це залишається на рівні розмов, але де гарантія, що завтра можновладцям не спаде на думку погратися в Путіна, лякаючи громадян України згубним інтернет-впливом цього самого Путіна?

Так ось. Те, що діється в Росії, показує, що це безглуздо. Тоталітаризм свідомо слабкіший за нові технології.

І про це знаю не тільки я, людина, здатна сама налаштовувати VPN-сервери, і схожі на мене "задроти". Про це знає таксист, який вчора віз мене по Яндекс.Навігатору, який вже майже рік заборонений в Україні.

Сподіваюся, у тих людей, які виношують плани дещо придушити свободу в інтернеті в Україні, вистачить мізків, щоб вивчити російський досвід і відмовитися від цих безглуздих задумів.

Тотальний контроль над громадянами в інтернеті – це не тільки знущання над демократією. Це ще й просто – повний ідіотизм.

Автор Олексій Бондарев