Персональний ворог Путіна: друга річниця загибелі чеченського генерала, що воював за Україну (фото, відео)

"Ми добре знаємо, яке це зло - путінська Росія! Уже 23 роки Чечня воює з сучасною Російською імперією. Ми хочемо допомогти братському народу України перемогти, вигнати цю армаду. Коли я побачив, як по-бандитському розправляються з людьми на Майдані, зрозумів: тут не обійшлося без "руки Москви..." – такі слова сказав Іса Мунаєв незадовго до своєї смерті журналістам видання "Факти".

Бригадний генерал Іса Мунаєв приїхав в Україну влітку 2014 року, створив міжнародний миротворчий батальйон імені Джохара Дудаєва, який допомагав українцям відстоювати свою свободу і незалежність у боротьбі з російськими окупантами.

За весь час перебування на фронті у бойових діях не загинув жоден з його бійців. Іса завжди йшов попереду і прикривав своїх при відході. До того як Іса Мунаєв став на захист території України від російського агресора, він з честю пройшов першу і другу чеченські війни.

Бригадний генерал Іса Мунаєв був міністром внутрішніх справ Ічкерії, військовим комендантом Грозного, він керував фронтами під час чеченських воєн та був нагороджений вищими військовими відзнаками.

Іса Мунаєв був відомий і шанований у світі, він залишив у Данії влаштоване життя та свою сім’ю і приїхав, щоб допомагати українському народові в боротьбі зі спільним ворогом.

Він неодноразово заявляв про те, що Путін є його особистим ворогом, а своїм обов'язком вважає допомагати українцям спільно протистояти агресору.

"Путін і його терористи-головорізи вбили 300 тисяч моїх одноплемінників – невинних людей, більшість з яких діти (42 тисячі), жінки, старші люди. Ще 300 тисяч людей залишилися каліками на все життя. Друга війна з Чечнею, розпочата Росією в 1999 році, за своєю жорстокістю перевершила першу (1994-1996). Як після цього не вважати Путіна особистим ворогом? Він забрав у мого народу все, що нам дорого", – розповідав журналістам Іса Мусаєв.

Іса на своєму досвіді пережив біль утрати – під час першої та другої воєн у Чечні загинули його батько, брат та донька. Він у своїх бесідах із журналістами розповідав про те, як його народ захищався під час війни проти нападників та яку підтримку надавала їм у той час Україна.

"Під час першої та другої війни в Чечні ми були змушені воювати, захищаючись пляшками із запальною сумішшю і палицями. Іншої зброї у нас просто не було. Єдине, що було, – дух. Ми пам'ятаємо, як нам співчували і допомагали українці. Справжні чеченці ніколи цього не забудуть. Оскільки вони не були і не будуть рабами. Чеченці, як і українці, не визнають новоявленого імператора. А ті, хто воює на боці бойовиків, - це "кадировці". Багато з них – підневільні, їх сім'ї – в заручниках. Вони змушені їхати в Україну як кріпаки, які були зобов'язані 25 років служити в армії російського царя. Скажу так: є чеченці, а є "чеченоговорящіе". Справжній чеченець ніколи не стане підкорятися тому, хто вбив його батька. Я знаю, про що говорю – як син, який втратив батька, як батько, який втратив дочку, і як брат, що втратив рідного брата. У зрадників же немає національності, ні батьківщини, ні честі", – говорив Іса Мусаєв.

Незадовго до своєї смерті чеченський генерал казав, що противник України жорстокий і підступний, у нього немає людського обличчя. Він був певен, що кремлівська Росія відніме все, що тільки зможе відняти, тому українцям не треба відступати, аби Росія не змогла просуватися далі на її території.

"Ви залишитеся без будинку, без сім'ї. Тому Україна не повинна відступати ні в чому, інакше Росія буде просуватися все далі і далі. А не встоїть ваша країна, слідом впадуть Молдова, Грузія, Азербайджан, Казахстан, програє Чечня, програє і вся Європа", – говорив Мунаєв.

Іса Мунаєв казав, що на українській землі він зі своїми побратимами для того, аби перемогти спільного ворога, а заради цього готові йти на все, аби не дати терористам просуватися далі.

1 лютого 2015 року група бійців міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва під командуванням Іси Мунаєва виконувала бойове завдання зі знищення тяжкої бойової техніки противника в районі боїв за Дебальцеве Донецької області.

Після вдалого виконання поставленого завдання, а саме знищення тяжкої бойової техніки та живої сили противника, група здійснила марш-кидок для зміни позиції в район смт Чорнухине Попаснянського району Луганської області, де потрапила під мінометний обстріл. У результаті обстрілу Іса Мунаєв загинув внаслідок попадання великого осколка в область серця.

8 лютого 2015 року похований на кладовищі міста Дніпропетровська (Дніпро). 4 червня 2015 року Ісу Мунаєва посмертно нагородили орденом "Народний Герой України".

Джерело