"Після смерті Чуркіна представникам МЗС РФ стало куди простіше створювати альтернативну реальність", - Портніков

"Представник російського зовнішньополітичного відомства Марія Захарова знову спробувала допомогти колишньому українському президенту Віктору Януковичу і врятувати його від звинувачень у державній зраді. У Захарової непросте завдання. Вона не може заперечувати, що Віктор Янукович написав лист на адресу президента Росії Володимира Путіна із проханням ввести війська на територію України. Цей лист демонстрував на засіданні Ради безпеки ООН тодішній постійний представник Росії Віталій Чуркін", - пише оглядач Віталій Портніков у статті для Радіо Свобода, передають Патріоти України.

Про наявність такого документа згадував сам Янукович. Копію листа передали українській Генеральній прокуратурі з апарату Генерального секретаря ООН. Чи можна сказати, що листа не було, коли він був?

Але коли ти – російський пропагандист, тобі можна все. Марія Захарова на своїй сторінці в соціальній мережі (знову-таки, у приватному, а не в офіційному порядку) стверджує, що це не лист, а заява. Чим відрізняється лист від заяви? А тим, що Янукович просто «заявив» про необхідність введення військ. Тобто він нікого ні про що не просив, ні до кого не звертався. Цей лист – не більше ніж крик відчаю.

Він не реєструвався ні в російському парламенті, ні в адміністрації російського президента, ніде. Те, що після його появи Рада федерації Федеральних зборів Росії ухвалила рішення дозволити президенту Путіну ввести в Україну війська – напевне, просто збіг. Тому що ні Путін, ні сенатори листа Януковича не бачили. І не могли читати, тому що це не лист, а заява. І Янукович його, як пояснює Захарова, написав і нікому не показував.

Тоді як потрапив лист до постійного представника Росії в ООН Віталія Чуркіна і чому він демонстрував його учасникам засідання Ради безпеки ООН? На це питання найкраще міг би відповісти сам Віталій Чуркін. Але після його смерті представникам російського МЗС куди простіше створювати альтернативну реальність. Захарова не пояснює, як лист, що не реєструвався – увага – в жодній з російських офіційних інституцій – потрапив у розпорядження представника Росії в ООН. Однак вона зауважує, що Чуркін зачитав його як показову інформацію» – тобто інформацію, яка, за словами самої Захарової не мала ніякого стосунку до порядку денного.

Шкода тільки, що сам Чуркін 3 березня 2014 року не повідомив своїм колегам по Раді Безпеки ООН, що лист Януковича ніякого стосунку до порядку денного не має. А навпаки, наполягав, що продемонстрований ним документ підкріплює легітимність дій Російської Федерації на території України. Про те, що в листі, в якому Янукович звертається з проханням ввести війська на територію України, «насправді» такого прохання не міститься, Чуркін теж нічого не говорив. Як і про те, що про лист Януковича нічого не знають ані в адміністрації президента Росії, ані в російському парламенті.

Марія Захарова називає рівень тих, хто роз’яснює своїй аудиторії зміст російських маніпуляцій, «катастрофічно низьким». Я не стану звинувачувати в тому ж російську пропагандистку. Думаю, пані Захарова знає, що бреше. Але навіщо?

Причини для цього у представника російського МЗС є. Вони пов’язані з українським рішенням судити Януковича – незважаючи на те, що Росія не збирається видавати колишнього президента. У Москві чудово розуміють, що лист Януковича, копія якого отримана від російського представника в ООН і передана до Києва міжнародними інституціями – прямий доказ його зради. І пряме підтвердження російської агресії. І це не можна спростувати, тому що Росія сама показала цей документ. Показала тому, що на березень 2014 року повалення української влади і повернення до Києва «легітимного президента» Януковича на російських багнетах було для Кремля питанням декількох тижнів.

Але тепер російським чиновникам доводиться говорити, що листа не було після того, як вони самі сказали, що він був – і продемонстрували його на весь світ! Тому лист стає заявою, його демонстрація на засіданні Ради безпеки ООН – «інформацією, яка не має стосунку до порядку денного», а ті, хто говорить про існування документа, – дезінформаторами, називає чорне – білим, а біле – чорним. Те, що ці кривляння виглядають комічно, схоже, навіть не спадає російським пропагандистам на думку.