"Помста Сталіна" наздогнала ужгородців сьогодні

Незважаючи на те, що територію вздовж Ужа в Ужгороді регулярно скошують, у місті все одно розростається борщівник, повідомляють Патріоти України.

Ця рослина настільки пристосувалась до закарпатського клімату, настільки полюбила наш край, що позбутися від неї практично неможливо. Цвісти починає борщівник не лише великий, а навіть на кількасантиметрових стеблах з’являються квіти.

Потім насіння розносить вітер і в підсумку заходи боротьби з чагарником результату не дають. Тим більше, що насінини, потрапивши в ґрунт, можуть зберегтися і прорости через кілька років, навіть якщо самі рослини вже давно знищені.

Що ж роблять закарпатці, аби позбутись борщівника? Спалюють навесні поля. Але цей метод є недієвим, адже проводиться не влітку, коли рослина цвіте, а ранньою весною та восени. Скошування також неефективне, адже насінини все одно падають на землю і потім проростають. Хімічну обробку зазвичай у нас не проводять, але навіть вона не дає стовідсоткової гарантії того, що чагарник буде знищено.

У багатьох країнах Європи борщівник знищують за допомогою кіз – їх просто випускають випасатися туди, де чагарник росте. Рослина є небезпечною не лише для людей, але й для собак, дотик до неї може спричинити важкі опіки.

А дякувати за неї ми маємо радянському тирану Сталіну. Саме він після Другої світової війни, нібито за прикладом американських фермерів, наказав вирощувати борщівник як кормову культуру для худоби, адже при мінімальних витратах на вирощування рослина давала максимальну харчову цінність. Борщівник завезли з Сибіру до України, та згодом помітили, що від нього корови почали давати гірке молоко, ще й дослідили, що рослина отруйна. Тому планомірно його вирощувати перестали, а гігант перейшов у розряд бур’яну, котрий скільки не виводь, а він і далі вродиться. Тому борщівник й отримав своє друге народне ім’я — «помста Сталіна».

І позбутися від цієї рослини закарпатцям не вдається досі. До того ж, якщо в Ужгороді та Мукачеві з борщівником ще якось хоч борються, то в інших містах, де його ще більше, скажімо, в Хусті, влада взагалі зовсім нічого не робить.