Режисер фільму про Майдан у стилі путінської пропаганди вимагає в української журналістки гроші за... моральну шкоду

Французькі чоловіки не завжди наділені тим шармом, котрий їм приписують: режисер Поль Морейра, автор скандального фільму "Україна: маски революції", вимагає від української журналістки Анни Чесановської-Жайяр, котра живе в Парижі, значну компенсацію за заподіяну йому "моральну шкоду", повідомляють Патріоти України з посиланням на 24 канал.

Сума для Анни "не підйомна": 7 тисяч євро. 29 червня 2017 року Чесановська програла Морейрі суд першої інстанції, а 4 квітня 2018-го французька Феміда відхилила її апеляцію.

Кіно й французи

Історія почалася з того, що 1 лютого 2016 року французький телеканал Canal+ показав документальну стрічку Поля Морейри "Україна: маски революції". Фільм вийшов тенденційним та упередженим – про це згодом йшлося у колективному листі, котрий іноземні журналісти, що працюють в Україні, адресували керівництву телеканалу.

Свою відозву підписанти опублікували на сторінках ресурсу Teleobs, і йшлося в ній, зокрема, про таке: "У цьому фільмі нас глибоко вразила відсутність перспективи в складному питанні, яке йде корінням в глибини російсько-українських відносин. Плутанину, яка слідує за цим, посилює низка фактичних помилок, неперевірених відомостей, а також спрощень і маніпуляцій з монтажем".

… Хіба можна мовчати з приводу використання недатованих кадрів з YouTube, на яких неонацистська хода представляється як епізод революції? Або ж з приводу приблизних оцінок політичних позицій ключових персонажів демонстрації? (…).

…Головний виверт цього фільму полягає в поданні воєнізованих груп головною рушійною силою української революції. Вони були зброєю народного руху, який спирався на власний громадянський сенс. І набрали чинності вже пізніше, у відповідь на російське вторгнення до Криму і сепаратизм на сході країни (…). Ми з жалем вимушені визнати, що Поль Морейра займається тим, що сам колись критикував в інтерв'ю l'Humanité – займається "чорно-білим" поданням історії", – йшлося у листі.

Цим критика роботи Морейри не обмежилася. На початку 2016 року французька Le Monde опублікувала статтю відомого у Франції оглядача Бенуа Віткіна (Benoît Vitkine) під назвою "Поль Морейра спотворює уявлення про конфлікт в Україні". "Замість того, щоб зірвати маски, документаліст надягає окуляри, що спотворюють дійсність", – зазначає Віткін у своїй статті.

В своєму засудженні Віткін був не одиноким: французький журналіст Рено Ребарді (Renaud Rebardy) надрукував на сторінках Liberation власну рецензію на фільм Морейри.

Він (фільм) містить чимало фактичних помилок та ретранслює бачення, що експортують російські ЗМІ, – пише Ребарді.

Автор також зазначає, що картина Морейри не має "жодних одкровень чи нових фактів", натомість просто таки випромінює "une obsession anti-américaine – антиамериканську нав’язливу ідею".

Нарешті, в колі тих, кого обурила картина Морейри, опинилася й Анна Чесановська-Жайяр, блогерка та перекладачка, учасниця програм Громадського радіо. Варто зауважити: про те, як була спотворена дійсність в інтерпретації Морейри, Чесановська знає не з чуток – на певному етапі вона долучилася до створення фільму, допомігши йому із перекладом двох інтерв’ю – з Ігорем Мосійчуком (членом Радикальної партії Ляшка) та Андрієм Білецьким (командиром полку "Азов").

Коли я їх перекладала, це були звичайні інтерв’ю з різними питаннями – нічого кримінального там не було. Перекладаючи, я ще й пояснювала Морейрі все, що відбувалося в Україні, словом, у мене навіть й думки не було, що з цього матеріалу може вийти щось негативне. Навпаки, мені здавалося дуже важливим взяти участь в розвінчанні міфів російської пропаганди і показати французам ситуацію з правим рухом в Україні такою, якою вона є, – розповідає Чесановська-Жайяр в інтерв’ю виданню "Главком".

Проте пізніше, вже переглянувши готову стрічку, Анна Чесановська з’ясувала, що інтерв’ю вийшли з купюрами, й через роботу монтажера, котрий вирізав певні фрагменти й склеїв решту прямої мови так, як вважав за потрібне Морейра, сенс сказаного героями фільму був перекручений до непізнаваності. Про це Анна написала свою першу статтю, яка була надрукована в Liberation.

У другій публікації Анна торкнулася дещо іншого аспекту – написала про те, що "Морейра вкрав кілька кадрів у Юлії Сердюкової. Я переклала уривки інтерв’ю з нею французькою мовою. За ці статті вони мене й обвинувачують", – засвідчила вона. Друга стаття Чесановської-Жайяр вийшла в американському виданні Huffington Post.

(Зазначимо в дужках, що українська документалістка Юлія Сердюкова дійсно звинувачує Морейру у привласненні її зйомок, котрі він "запозичив" із фільму "Все палає", який Сердюкова продюсувала. Про це повідомляє, зокрема, "Культпростір". А загалом чи не найдетальніший розбір усіх дрібних та великих крадіжок Морейри містить розслідування на сайті StopFake).

Суд та справа

"Я була не єдиною журналісткою, яка писала про фільм Морейри. Він був розкритикований і в "Ле Монд", і в "Ліберасьон", – розповідає Анна Чесановська. – Інші мої колеги значно жорсткіше критикували і його роботу як таку, і його підхід до українського питання. Моя стаття була однією з багатьох на цю тему. Багато хто з моїх колег каже, що навіть не пам’ятає, аби чиясь робота викликала таке однозначне та категоричне неприйняття журналістської спільноти".

Дуже обурливим моментом, каже вона, є те, що захист Морейри продемонстрував судові спільне фото, де Анна Чесановська знята разом із покійним Василем Сліпаком, солістом Паризької національної опери та добровольцем на українсько-російській війні, що загинув біля двох років тому від кулі снайпера. Це знадобилося Морейрі для того, аби довести судові: Чесановська – не лише журналіст, вона – політично заангажована людина, мало чи не член "Правого сектору".

Про епізод з фотографією пише ще одна українська журналістка, котра живе в Парижі – Алла Лазарєва. Вона була присутня на суді, де підтримувала колегу, й стала свідком цієї сцени.

"Подивіться на це фото! – жестом факіра висмикнув він (Морейра) листок із теки з власними висновками. – Це доказ того, що ця пані – зовсім не журналістка, зовсім не нейтральна, вона – активістка "Правого сектору" й дістає від цієї структури фінансову підтримку!"

Лазарєва продовжує: "Фото насправді нічого подібного не доводило й близько. Виловлене з фейсбуку зображення зберігає згадку про День Прапора в 2015 році. На фото — герой України Василь Сліпак із друзями на фоні українського державного, жовто-синього, та червоно-чорного прапорів. Без жодних згадок про "Правий сектор", яким Морейра навчився лякати французьку публіку за прикладом російських пропагандистів.

Зрозуміло, що історичні українські коди французький суд читати не навчився. Картину Рєпіна, де запорізькі козаки пишуть листа турецькому султану також на фоні жовто-синього й червоно-чорного прапорів, не бачили. Захист Анни, звичайно, пояснив, що мова – про давні українські символи, а тризуб, який також дивно збудив адвоката Морейри – офіційний державний герб України, що фігурує на паспортах її громадян".

Тим часом, розповідає Анна Чесановська в інтерв’ю для 24 каналу, її від самого початку не залишало відчуття, що "справа приречена на провал".

Вперше, – говорить вона, – коли я прийшла на цей суд і програла його, то подумала, що, може, це випадковість, але якщо я програю апеляцію, це вже буде закономірність. Судді сприймають Морейру як відомого, кваліфікованого, відзначеного нагородами журналіста, а я, виходить, – ніхто. Відповідно у мене, на їхнє переконання, й бачення суб’єктивне. Як заявила прокурор на апеляції, Морейра – французький журналіст, котрий не пов'язаний ані з Україною, ані з Росією, тож чому б йому не бути об’єктивним? А от ви, пані, маєте такі причини…

Анна додає: "Суддя просто слухав сторони. Але відчувалося, що його симпатії на стороні Морейри. Той видавав себе за жертву інсинуацій. Казав, що дуже серйозно підійшов до цього фільму, багато опрацював інформації. "Моя робота була неупередженою, я хотів зняти сюжет про ультраправих й зняв його, але це дуже сильно не подобається українським націоналістам. За це мене зараз переслідують, я отримую погрози", – заявив Морейра.

За словами Чесановської, "суд не досліджував, чи дійсно постраждала ділова репутація Морейри. Враження таке, що судили мене як людину, а не розглядали те, що я написала. По суті справи майже нічого не було сказано. Між тим треба було б дізнатися, чи написала я правду, а також, що саме скорочено з оригінального тексту інтерв’ю. Адвокат попросив повні версії відео в адвоката Морейри, і той йому відмовив. Суддя не втручався в цей діалог, просто слухав й на наданні відео не наполягав".

Не втручався суддя й тоді, коли захисник Морейри поводився мало того, що непрофесійно, а просто таки по-хамськи. "Адвокат кричав і не давав говорити. Ставив питання і починав кричати: "Ви брешете!", що до того, як я встигала відповісти", – говорить Чесановська. В її планах тепер – подання касації, а також звернення до Європейського суду з прав людини, де шанси на успіх є досить високими. Що ж стосується штрафу, то сума позову Морейри – "майже рік моєї зарплати. Статки людини, яку штрафують, зазвичай враховують", – каже Анна.

Однак в її випадку цього не сталося, і суд не увійшов у становище української журналістки. Якби це стосувалося лише мене, я би залишила цю боротьбу. Але йдеться про Україну, тож я продовжуватиму змагання з Морейрою у суді, – обіцяє Анна Чесановська.