Річниця мерзотної події 1720 року, коли Петро І розпочав знищення славетної української історії: Що варто пам'ятати

295 років тому Петро І намагався знищити коріння Українського народу, і замахнувся він не лише на мову, древні рукописи мали свідчення походження Українців та їх віри з глибин часу, і як наслідок право на самоідентифікацію в мові. Прикриваючись боротьбою з єресями, Петро почав з монастирів, саме монастирі були на той час носіями та охоронцями спадщини століть. Величезні архіви, придання що передавалися з вуст в уста, мали в собі головний стержень – славетну історію пращурів.

Цього скажений московіт допустити не міг, вся його велич та скарби здавалися мотлохом перед скарбами історії Українців. Майже весь час свого існування наша держава виборює право спокійно жити, як в давнину так і зараз.

Вчора була річниця цієї мерзотної події. Згадаємо, щоб більше ніколи не втрачати своє коріння, прикриваючись страхами та "братньою любов'ю" (гидко навіть писати):

"20 грудня 1720 року Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину з метою вилучити (та знищити) усі записи не російською мовою в монастирях України:

«…во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные».

Також в тому році вийшов загальний указ, щоб «снова книг никаких, кроме церковных предыдущих изданий, в Украине НЕ печатать, а то старые книги с книгами великорусского печати уравня, чтоб никакой разницы и «особого наречия» в них не было ».Петро I. Взагалі у XVIII столітті українську мову пригнічували таким чином:

1720 – указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.

1729 – наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.

1731 – вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки вводить на собственном российском языке».

1734 -У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами».

1763 – указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1769 – заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.

1775 – зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

1789 – розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.

Детальніша хронологія заборон української мови, включно до 1990, доступна на Вікіпедії."

Церковний Цинік