Річниця Новочеркаської трагедії. Згадаємо, як це було

Патріоти України пропонують читачам розповідь про те, як безжально нищили власний народ за часів радянщини за ґрунтовні вмотивовані вимоги.

Любителі Радянського Союзу дуже часто люблять повторювати - мовляв, в СРСР погано жилося тільки всіляким «нетрудових елементів» і ледарям, а ось робітникам і селянам жилося дуже добре, в цій країні вони користувалися всіма правами і привілеями. Слово робочої людини було законом, до нього прислухався навіть найвище керівництво.

Коли заговорюєш з такими співрозмовниками про Новочеркаський розстріл 1962 року, то виявляється, що вони про нього нічого не знають, або знають, але не хочуть говорити, або відповідають в стилі «а в Америці Абама негрів лінчує!».

Новочеркаськ в 1962 році - це приклад боротьби простих людей за свої права, що закінчився трагедією. По-моєму, цей випадок похитнув легітимність радянської влади навіть в очах її затятих адептів - адже вони часто любили повторювати, що на відміну від «царської Росії з безправними робітниками» в СРСР їх права поважаються. Виходить, що революція нічого не змінила - залишилася і бідність, і безправ'я, і розстріли демонстрацій.

Для більш повного розуміння того, що сталося в Новочеркаську, давайте для початку подивимося на загальну ситуацію в країні. До шестидесятих років в СРСР виникла важка економічна ситуація через чергову підтримку і спонсорування прорадянських режимів в далеких країнах (іноземні обшарпанці в черговий раз виявилися дорожчими власних громадян), до того ж через гонку озброєнь сильно постраждала споживча галузь - Союзу навіть довелося закуповувати зерно за кордоном. У магазинів стали рости довгі черги.

Через погану економічну ситуацію влада Новочеркаська вирішила переглянути розцінки оплати праці на Новочеркаському електровозобудівному заводі - розцінки були знижені на 30-35%, це відбулося пізньою весни 1962 року. За кілька місяців до цього, взимку 1962 року було збільшено і норми виробітку.

А 1 червня по радіо було оголошено про «тимчасове» підвищення цін на м'ясо, молоко та інші продукти. Повідомлення шокувало всю країну, а робочих Новочеркаська поставило на межу злиднів - це місто і до цього було небагатим, в магазинах були порожні прилавки, багато робітників жили в бараках, а ті, хто знімав кімнату - витрачали на це третину зарплати.

1 червня 1962 року перед зміною робочі прийшли на мітинг проти підвищення цін, в ході якого директор заводу Курочкін, побачивши торговку з пиріжками, кинув необережну фразу - «Не вистачає на м'ясо - їжте пиріжки з лівером», чим викликав загальне обурення, після чого робочі оголосили загальний страйк. Одна з груп робітників включила заводський гудок. Стали з'являтися плакати «М'ясо, масло, підвищення зарплати», «Нам потрібні квартири».

У ніч на 2 червня в місто були стягнуті війська МВС і КДБ, в лави протестуючих почали впроваджувати «співробітників в штатському». 2 червня, коли заводська територія вже не вміщала всіх протестуючих, мітинг продовжився на центральній площі міста, біля обкому ЦК КПРС. До цього часу місто було оточено військами, територію заводу також було оточено армією. Від армії надійшла вимога - вийти на роботу, на що робочі відповіли - хай працює армія, яка захопила завод.

У будівлі міськадміністрації було повно солдат - як пишуть місцеві, всі солдати були кавказьких національностей, тому що влада боялася, що росіяни можуть підтримати повсталих. Під час сварки з демонстрантами один із солдатів розбив скло і вдарив прикладом жінку - після чого натовп ринув до будівлі і захопив будівлю міськкому. Почався мітинг, під час якого повідомили, що вночі та вранці в місті проводилися арешти, багатьох заарештованих били. На площі перед людьми з'явилося ланцюг солдатів - один з командирів вийшов до людей і оголосив, що отримав наказ стріляти в натовп, а потім застрелився.

Але вогонь був все ж відкритий - як встановило розслідування, проведене в 90-і роки, по натовпу стріляли не солдати. На дахах в центрі міста сиділо 10 снайперів і було встановлено 2 кулемети - імовірно з числа внутрішній військ і КДБ. Достеменно відомо, що напередодні трагедії в готель «Дон» приїхали «музиканти» в кількості 27 осіб, яких разом з «диригентом» негайно поселили в зазначених номерах, попередньо виселивши проживаючих там постояльців. Це дуже схоже на розстріл київського Майдану в лютому 2014 року з будівлі готелю «Україна».

В результаті вогню загинуло 26 і було поранено 87 осіб - і це тільки по «офіційним» даними, які явно врахували далеко не всіх. Вся площа була залита кров'ю. Загиблих ховали таємно і в різних місцях, безліч учасників демонстрації пройшли через табори і в'язниці. Ці люди не протестували проти радянської влади - вони просто хотіли справедливості і гідного життя, за що і були знищені.

На наступний день, залишивши марні спроби відмити бурі плями крові з асфальту, влада просто заасфальтувала площу. В той же день ввечері на цій же площі влада міста влаштували танці для молоді, щоб "та змогла відігнати від себе невластиві думки"...