Річниця страшної смерті на Майдані: Загадки загибелі "повішеного на ялинці", які вже три роки замовчують (фото)

Історія, про яку дуже не люблять згадувати як ті, хто був на Майдані (при чому з обидвох боків), так і інші українці. Рівно три роки тому, 27 січня 2014 року на каркасі ялинки знайшли мертвим Віктора Хом'яка. Озвучено було, що він повісився, але потім і рідні, і друзі, і священик, що відспівував чоловіка, заявили - це було вбивство.

З тих пір про цю історію згадують дуже рідко та неохоче, тому що вона йшла всупереч ідеям, загальному запалу. Були дві основні течії - Майдан та Антимайдан, на тлі яких ніхто не помітив особистої трагедії людини. І справді, кому є діло до одного чоловіка, якщо вирішується доля держави? І це дійсно моторошно, бо саме від долі однієї людини, її самореалізації, її самоповаги, впевненості у релігії, моральних цінностях, - в кінці кінців і залежить доля держави.

Мені особисто дуже прикро, що від українського суспільства до нинішнього часу огидно приховують правду. І про злочини комуністів, і про злочини можновладців Незалежної України, і про загиблих на Майдані Незалежності, і про Іловайськ... Все це заміняють гаслами. Останнім часом дивлюся навкруги та бачу лише одні гасла - гасла для людей, які втомилися від суцільної брехні. Згадуються слова: "Навіщо мені потрібна навіть віра, якщо і в ній нема правди?".

Правда потрібна, якою б вона не була гіркою, бо лише правда може дати людині шанс самостійно оцінити та зробити вибір - прийняти чи не прийняти обставини цієї правди. Суцільна брехня породжує сатанізацію суспільства, придушує в ньому навіть паростки проявів кращих людських рис.

Повертаючись до трагедії 27 січня 2014 року, скажу: було багато розмов - починаючи від замовного вбивства і закінчуючи стратою. Ці розмови мали підґрунтя. Але не знайшлося жодного, хто б не злякався оприлюднити цю інформацію у повній мірі. Деякі заяви у пресі про те, що Віктора вбили, аби "залякати майданівців", - здогадки, які до правди не мають відношення.

Прикро, що крім кількох статей про "знайдений труп" та одного інтерв'ю з рідними Віктора Хом'яка, у пресі про цей випадок нічого більше не писали, наче людини й не було. А найстрашніше - що з Віктором, як і з хлопцями з Небесної Сотні та воїнами, що загинули під Іловайськом, можновладці (яких, до речі, обрали саме ми - і відповідальність за дії влади лежить і на нас також) вчинили як з "відпрацьованим матеріалом". Про них намагаються зараз просто забути... Вічна їм пам'ять!

Вибачте, що нагадав вам ще про один страшний випадок у нашій історії. Роблю це лише тому, що сам хочу правди та бажаю звернути вашу увагу на те, що наприкінці - як казав Апостол - крім правди, у нас не залишиться нічого. Будемо лише ми та Господь, Який і відкриє її. Бережіть правду, цінуйте її та добивайтеся її перемоги! Банальні слова, але саме цим людина відрізняється від тварини.

Щиро ваш, о. Лука Радванський.