Швидка деокупація? Україна може скористатися дієвим досвідом

За останні 25 років існує тільки один успішний приклад повернення окупованих територій – досвід Хорватії з військової та мирної реінтеграції окупованих сербами територій. І якщо всі щось чули про операцію "Олуя", про мирну реінтергацію Вуковара, то про вплив на ці події санкцій проти Югославії говорять менше, зазначають Патріоти України.

Санкції були настільки значними, що зарплата в Белграді впала до шести доларів на місяць. У Сербію не надходили навіть ліки та пальне. Припинилося міжнародне культурне, спортивне співробітництво із Сербією. Громадяни Сербії не могли відвідувати країни Заходу.

Правда, це сильно контрастує з мантрами про необхідність підтримувати людські стосунки? І що вже зовсім розрив шаблону – попри ці всі "розриви зв'язків" Белград зараз прагне вступити в ЄС, як і його громадяни прагнуть їздити до ЄС і бачити в себе туристів з ЄС.

Але є ще цікавіша історія. Слободан Мілошевич був змушений погодитися із планами мирного врегулювання, спочатку за моделлю Венса-Оуена, а потім із запропонованим Контактною групою, які включали фактичну блокаду – повторюю для МінНеефектКонтролю – блокаду – сербських анклавів у Хорватії та Боснії. Після відмови керівництва Республіки Сербської (в Боснії) від плану Контактної групи 4 серпня 1994 року Югославія перервала з нею будь-які зв'язки й увела проти неї економічну блокаду. Сербія не тільки зобов'язалася припинити поставку туди зброї та військових, але навіть і постачання електроенергії.

Ще раз наголошу: це не просто Хорватія не постачала нічого й не торгувала із сербськими анклавами – то вже само собою. Це саме міжнародні посередники – США та ЄС – вимагали перекрити електроенергію сепаратистам, Тобто, це якби одночасно Україна та РФ відключили зараз Луганськ та Донецьк від опалення та електроенергії – такий план "умиротворення" в 1990-ті вбачали найкращим в ЄС та США. А вже після того, як Мілошевич сам перекрив "ефективно контрольованим" сербським анклавам електроенергію, стала можливою і військова операція армії Хорватії з ліквідації Сербської Країни, й реінтеграція Вуковару, й мирні угоди щодо Боснії – місцеві сербські сепаратисти не мали достатньо сил і засобів оборонятися.

І тут виникає питаня: нащо нам пропонують всілякі фантастичні проекти "підгодовування" та перевиховання російських найманців, якщо є чудовий і дієвий приклад, як саме економічна блокада сприяє швидкій деокупації територій?