Ми так багато говоримо про Україну та любов до неї. але що вкладаємо у ці слова? Пам'ятаєте, в школах проводили опитування, "Що для мене Україна"? До речі, цікаво, що гарні оцінки нам ставили тоді за пафос, а не за правду (найчастіше).
От і тепер - крім пафосних слів - є щось? Є велика гіперідея, є любов до пращурів, є радість і гордість? Чи просто любов до природи? До краси? Останнім часом про гордість майже ніхто взагалі не каже. Про ідею також - все менше слів. Лишається любов до минулого, далекого-далекого, яке все одно не повториться? Так?.. Чи ні?
Для себе я знаю відповідь. Але спочатку - цікаво взнати, що думаєте ви, друзі та читачі. Повернемося у сьомий чи шостий клас школи, але з життєвим досвідом - і відповімо. :)
P.S. Заздалегідь дякую за коментарі. А у наступних статтях я розповім свої "прості думки простої людини" про це. :)
"Про реальні результати української атаки вранці 12 вересня 2025 року на порт Приморськ і насосні станції нафтопроводу, які качають нафту до порту Усть-Луга (через динаміку кількості танкерів сирої нафти)", - пише журналіст Андрій Клименко на своїй сто...
"Ілон Маск і його посіпаки, що давно сіють ненависть і, фактично, пропагують, фашизм, організували суцільний танець на кістках загиблої в США українки. Використовуючи її трагічну смерть від руки психа в своїх політичних інтересах. Це було гидко. Але до...