Смачне золото: Як у Мелітополі заробляють на черешні

З 70-80 тис. т черешні, яка щорічно вирощується в Україні, приблизно чверть - родом з Мелітополя, а з 25 травня до початку липня, всі місцеві тут зайняті її збором і продажем, розповідають Патріоти України.

Пенсіонери і домашні ділянки

При цьому ключовою робочою силою є пенсіонери або люди старшого віку - таких в регіоні до третини населення і їм вкрай складно знайти іншу роботу. За кожен кілограм збирачам в цьому році платили по 4 грн, тоді як ще в 2016 - в два рази менше.

За статистикою, тільки 7% мелітопольської черешні вирощуються в професійних господарствах: левову частку врожаю збирають на домашніх ділянках.

Перекупники беруть цей товар від 5 до 15 грн за кг. При цьому в Києві його вартість підніметься чи не в десять разів - до 50 грн/кг в розпал сезону.

---

Протягом останніх трьох років, з анексією Криму і початком війни на Донбасі, мелітопольські садівники - і професійні, і ті, хто вирощує фрукти дрібними партіями, - переживають труднощі зі збутом. "Ще в 2014-му до нас приїжджали через день по п'ять-шість машин, які забирали по 2-3 т фруктів. Ми не встигали їх відпускати, - згадує Галина Дрюцкая, власниця місцевого фермерського господарства ГАЛС. - А цього року ми бігаємо за кожним клієнтом, руки цілуємо, щоб він до нас прийшов".

Історія мелітопольської черешні

"Мелітопольська черешня починалася не як бізнес, а як турбота про здоров'я людей", - розповідає Людмила Толстолік, заввідділом селекції і сортовивчення Мелітопольської дослідної станції, проводячи для НВ екскурсію по її садам.

Майже 200 років тому місцевий земський лікар Андрій Корвацький завіз в Мелітополь з Європи саджанці різних фруктових дерев. Посадив, поспостерігав - і зрозумів, що краще за все прижилася черешня.

Толстолік пояснює цей факт унікальним місцевим грунтом - тут під поверхневим шаром піску на глибині 60-70 см лежить чорнозем. Для черешневих дерев - те, що треба.

---

Весь вирощений в своєму саду урожай Корвацький безкоштовно роздавав людям. Промислове ж виробництво почалося після того, як з'явилася Мелітопольська станція садівництва. І сьогодні український реєстр черешні, в якому значаться 44 види, на 80% складається з сортів, виведених тут.

За радянських часів мелітопольські черешні возили спецзамовленням в Кремль для партійних босів. Про це люблять згадувати місцеві садівники. Найдосвідченіші з них ще сильніше поглиблюються в історію, згадуючи, немов самі того були очевидцями, що на початку XIX століття магазин з продажу мелітопольської черешні працював в Парижі. Причому до Франції фрукт нібито відправляли в бочках.

Залежність від погоди

Черешневий бізнес ще і зав'язаний на погоді. За словами Володимира Сеніна, директора Мелітопольської дослідної станції ім. Сидоренко, для нормального цвітіння черешні потрібна температура вище 16°С. А цього року під час цвітіння якраз хлинули дощі, і градусники вранці показували 0°С.

"Навіть джміль в таку погоду не вилітав, - поринає в сумні спогади Ігор Гринцов, директор одного з найбільших агропідприємств Мелітопольська черешня, який поставляє продукцію в київські супермаркети Billa та Велика кишеня. - Я підходив, стукав по вуликах: вони спали. Про бджіл та інших комах я мовчу".

В Європі погодні ризики навчилися мінімізувати за допомогою сучасних технологій. Наприклад, в Італії, як розповідає Андрій Ярмак, економіст інвестиційного відділу продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО), все частіше вирощують черешню під накриттям: спеціальні сітки рятують від шкідників і дощу.

У Мелітополі про таку методологію якщо і знають, то не всі.

Чи потрапить українська черешня на європейський ринок?

Зараз майже весь експорт черешні з України, а це 1,8 тисячі тонн, йде в країни ближнього зарубіжжя.

У 2013 році, за даними асоціації Український клуб аграрного бізнесу, більше 4 тис. т вітчизняних кісточкових (вишні та черешні), або 99% експорту, йшло в Росію. З 2016-му основних іноземних споживачем стала Білорусь, ринок якої перетравлює до 1,6 тис. т. Хоча раніше ця країна не входила в число лідерів з купівлі української черешні. "А значить, в споживання Білорусі включена і РФ", - говорить Ярмак. Мовляв, через білоруських перекупників українські фрукти все ж таки потрапляють на російський ринок.

---

При цьому мелітопольці поки ігнорують Європу. Хоча проблем для них там немає. "Складнощі бувають тільки всередині самої компанії [українського постачальника черешні], - стверджує Ярмак. - Це нерозуміння ринку, невміння працювати з іноземними контрагентами, невміння забезпечити якість, логістику, упаковку і збереження продукції".

На думку Ярмака, конкурентним фактором для українських аграріїв може стати дешевизна української черешні: в Україні витрати на збирання в чотири рази нижчі ніж в ЄС. Тим більше що в деяких європейських країнах, наприклад в Італії, виробництво черешні стає все менш привабливим через зростання конкуренції і розміру інвестицій, яких воно вимагає. І поки італійські фермери переключаються на вирощування ківі, українці зі своєю черешнею могли б успішно вийти на євроринок.

Толстолік бачить перспективи українського експорту навіть не просто в черешні, а в вишнево-черешневих гібридах, за кількістю сортів яких Україна - світовий лідер. Ці фрукти не такі кислі, як вишня, і набагато більші за неї. Вони містять активне залізо, білок, який необхідний, щоб це залізо засвоювалося, і практично повний комплекс вітамінів групи B.

"У нас однозначно є ніші у виробництві черешні і її експорті до країн ЄС", - робить висновок Ярмак.

Джерело: часопис "Новое время"