Таїнство звершують у разі, якщо його потребує хвора людина, оскільки під час соборування на хворого призивається Божа благодать, яка зціляє духовні і тілесні немочі.

Щодо назви самого таїнства, його прийнято називати “соборуванням”, оскільки в ідеалі звершується “собором” з семи священиків.

Таїнство Соборування має свою історію, яка сягає апостольських часів, адже саме апостоли отримали від Ісуса Христа владу “зцілювати хвороби”. Так, в Євангелії від Марка сказано, що апостоли “багатьох хворих мазали оливою і зціляли” (Мк. 6:13).

Під час звершення таїнства Соборування читається сім текстів з послань апостолів і сім – з Євангелія. Після кожного читання священик помазує чоло, губи, груди і руки хворої людини освяченою олією – єлеєм. Коли останній раз читається Священне Писання, кладеться розкрите Євангеліє на голову людини, яка соборується, і священнослужитель молиться про прощення їй гріхів.

Практична сторона таїнства наступна: Єлеосвячення вимагає від людини відразу два важливих у її житті моменти – це віри і покаяння. Максимальний результат для людини, яка соборується з вірою і кається у своїх гріхах –зцілення як вільний дар Всеблагого люблячого Бога. Тобто, це не результат якихось зовнішніх дій або, як у народі кажуть магічний ритуал, результатом якого повинно стати неодмінне фізичне зцілення, а зцілення тілесної і душевної немочі.

Після таїнства Соборування або перед ним православні, як правило, намагаються посповідатися та причаститися. Груба помилка, якщо хтось думає, що Соборування замінює Сповідь або Причастя.

До Соборування як і до будь-якого таїнства необхідно приступати зі страхом Божим та вірою – це найважливіший його аспект.