Спали на пляжі та крали їжу. Як українки рятувалися під час землетрусу в Індонезії

Українки Марія Богомолова і Карина Романюк на момент землетрусу на острові Ломбок 5 серпня перебували на сусідньому острові Гілі. Про історію свого порятунку туристки, яких евакуювали лише на другий день, повідомляють Патріоти України.

"Ми жили без електрики та достатньої кількості продуктів. Зараз ми на Балі, перебуваємо на південно-сході, тут набагато безпечніше", — повідомили вони.

Дівчата не мали доступу до Інтернету, але записали все, що сталося: "Секунда. Спалах і земля пішла з-під ніг. Нас почало жахливо трясти та різко вибило пробки. Крик звідусюди, звук розбитого скла. Ми впали, все, що я зрозуміла, – що треба падати на підлогу. Я схопила за руку Карину і ми впали. Землетрус.

Ми вибігли на дорогу. Кафе, за щасливим випадком, в якому ми сиділи, було на пляжі. Люди кричать і плачуть. Світло ліхтариків у темряві. Розбиті вітрини, перевернуті візки продавців вуличної їжі. Паніка. Кров.

Ми прибилися до якоїсь групи. Новини говорили про можливість цунамі. Поки ми сиділи на пляжі, землю почало трясти вдруге. Але все обійшлося знову. Далі ми бачили поранених людей, яких приносили та складали. Ніхто не міг транспортувати їх з острова.

Не було можливості підключитися до Інтернету. Ми залишилися спати на пляжі. Багато людей. А наші речі в хостелі. Ми вирішили, що підемо по них вранці, адже вночі — це було б дуже небезпечно.

Ми розбили табір. Люди почали зносити матраци, ковдри, подушки. Хтось приніс випивку та їжу. Ми з Каріною спали поруч, щоб нам було тепліше. Я прокидалася від звуків, світла ліхтариків в очі і розмов. Ми спали спиною до океану та обличчям до ресторанів. Був час спостерігати за мародерами. Люди витягали напої з холодильників, їжу та гроші з каси.

Ми прокинулися о 5 ранку. Ну, якщо не враховувати того, що ми прокидалися кожні 20-30 хвилин від страху, що в будь-який момент могло початися цунамі, або не могло, але ніхто не знав. Потрібно було повернути наші речі.

Ми дійшли до будинку, в якому були наші речі. Він не постраждав, але двері були зачинені. Ми спробували знайти ключі, але на вулицях було мертво. В хостелі теж ані душі. Ми вирішили вибити вікно, забрали рюкзаки та пішли до пляжу.

Дорогою до пляжу бачили повні вулиці людей з валізами, сумками, дітьми. Вони чекали на човни, щоб поплисти на інший острів. Ми розуміли, що їхати сьогодні – означає буквально битися за місце на човні. Пізніше ми бачили, як людей ногами виштовхують з човнів.

Ми залишилися на острові. Хлопці з групи, до якої ми пристали, запропонували піти в хостел. 15 хвилин від пляжу, але запевнили, що там спокійно і безпечно.

Людей на острові багато. Їжі мало. Стіни магазинів були розвалені, а значить, люди просто витягали продукти з магазинів і пакували в свої рюкзаки. Ми так робили тричі. Крали? Так.

Ми в хостелі. Тут багато людей з різних країн Європи, без Інтернету, але із загальним враженням від події. Ми чекаємо, щоб черга на евакуацію зменшилася. І ми змогли поплисти з цього пекла".

В Індонезії на острові Ломбок 5 серпня стався землетрус потужністю сім балів. На острові вже загинула 131 людина. Як повідомили в посольстві України в Республіці Індонезія, станом на 6 серпня громадян України серед постраждалих в результаті землетрусу в Індонезії немає.

Загинули 82 людини, ще сотні поранені. Потужні підземні поштовхи силою у сім балів сталися на популярному серед туристів індонезійському острові Ломбок на глибині усього 10 кілометрів. Поруйновані тисячі будинків. Землетрус відчувався і на сусідньому Балі. Оголошено попередження про цунамі.