"Та хай би вони подохли, ніхто б і не почухався. Головне, щоб Савченко сиділа і мучилася!": Казанський про те, чому ГРУшникам в Москві не раді

Надія Савченко, яку російський суд визнав винною у вбивстві російських журналістів, повернулася в Україну. Російські ГРУшники Єрофєєв і Александров, яких український суд визнав винними у вбивстві українського військового, повернулися в Росію. Здавалося б, обмін навіть більш вигідний для російської сторони. Вони отримали двох людей в обмін на одну безневинну українку, яку самі ж викрали з території України. Навіть у Росії всі в основному розуміють, що Савченко ніяких журналістів насправді не вбивала і справу її повністю шито білими нитками, в той час як ГРУшники дійсно вбили українського військового.

Проте подивіться, наскільки по-різному реагують на те, що сталося, в Україні і Росії. Якщо в Україні радіють поверненню своєї людини, то в Росії про Єрофєєва та Александрова ніхто не говорить, і ніякої радості з приводу їхнього повернення немає навіть близько. Її заважає відчути прикрість і злість з приводу звільнення Савченко. Патріотичні пабліки в російських соцмережах вирують ненавистю. У коментарях всюди клекочуть прокляття й матюки.

Якщо в Україні повернення Савченко — це перемога, то в Росії повернення своїх людей розглядають як зраду і поразку. Всім начхати на Єрофєєва і Александрова, які взагалі-то з точки зору росіян мають ніби як вважатися героїчними борцями за "русский мир". Та хай би вони подохли в українському полоні, ніхто б і не почухався. Головне, щоб Савченко сиділа і мучилася! Ось тоді — перемога. Ось тоді відчувається велич імперії.

Почитав низку російських популярних пабліків і блогів. Ніде немає радості з приводу звільнення Єрофєєва та Александрова. Росіянам не потрібно рятувати своїх. Росіянам важливо, щоб страждали сусіди. Щоб страждали ті, з кого телевізор зліпив образ ворога. Якщо сусіди не страждають, а радіють — значить в Росії «зрада».