Таємниці острова Пасхи зберігають свої покрови

Острів Пасхи - одне з найбільш ізольованих місць в світі. Клаптик землі площею 164 квадратних кілометри та материк поділяють 3,5 тисячі кілометрів, а найближчий населений острів Піткерн знаходиться в 2200 кілометрах від острова, розповідають Патріоти України з посиланням на Нескучные новости.

Відкрили в 1722 році острів голландські мореплавці виявили на ньому людей, за рівнем технічного розвитку знаходяться на стадії кам'яного віку, і сотні величезних статуй, над походженням і призначенням яких ламає голови не одне покоління вчених. Ми ж вирішили розібратися, чому припинилося будівництво кам'яних велетнів і куди пропали корінні жителі острова.

По всьому острову в цілому розкидано 887 статуй. Висота їх варіюється від 2-х до 22 метрів, а важать моаї від 20 до 80 тонн. Більшість статуй були висічені у каменоломнях вулкана Рано Рараку з крупноблочного тахілітового базальтового туфу або туффіти. Але кілька статуй були зроблені з іншого каменю, такого як трахіт, червона базальтова пемза, базальт і муджіеріт. 255 статуй розміщені на церемоніальних і похоронних платформах аху. 45% всіх моаї (397 кам'яних статуй) зосереджено в районі вулкана Рано Рараку, при цьому частина з них так і не вирубана до кінця.

Вважається, що для рапануйцев статуї уособлювали богів, від яких залежала погода та врожай. Поруч з ідолами вони палили багаття і влаштовували танці, щоб задобрити своїх покровителів.

Будівництво бовванів позначалося на лісових ресурсах острова. Переміщення статуй за допомогою каменів, мотузок і колод і ритуальні багаття поруч з ними привели до збезлісення острова. Висаджуванням нових дерев ніхто не займався. Коли запаси деревини остаточно вичерпалися, на острові почався голод. Між «довговухими» поселенцями з Перу і «коротквухими» полінезійцями почалася війна. Статуї скидали з постаментів, більше не вірячи в їх силу. Передбачається, що з огляду на недоліки ресурсів на острові почав розвиватися канібалізм.

Процес самознищення колись ізольованою екосистеми і її корінних жителів погіршили мореплавці. Після відкриття голландцями острів перетворився на місце паломництва моряків, які мріяли своїми очима побачити «первісних» людей і гігантські кам'яні статуї. Для острова і його жителів контакт з цивілізацією став не менш згубним, ніж міжусобні війни.

З собою моряки завозили невідомі раніше остров'янам хвороби та небачені для них предмети. Висаджують на острів разом з моряками щури знищували останні насіння пальм. У 19 столітті багатьох рапануйців забрали в рабство. В результаті й без того нечисленне населення острова до 1877 року скоротилося до 111 осіб.

Секрет виготовлення і переміщення гігантських статуй останні рапунуйці забрали з собою в могили. Попри численні експерименти вчених і археологів, їм так і не вдалося наблизитися до розгадки таємниці, як купка аборигенів з примітивними знаряддями праці могла пересувати по острову статуї вагою кілька десятків тонн і надягати на їхні голови каміння шапки вагою в пару тон.