Тимошенко тісно співпрацювала з Комуністичною партією України

Дивно, але усі забули, що у 2008 році тодішній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко по факту уклала союз з Комуністичною партією України.

Де юре стосунки не оформляли, позаяк вона готувалась до президентських виборів і це могло їй зашкодити. Де факто Тимошенко запросила комуняк у коаліцію та інтегрувала у виконавчу владу.

Члени КПУ в її другому уряді:

Микола Тимошенко – глава Держлісгоспу, до речі, типовий представник лісової мафії, який координував незаконні вирубку і вивіз лісу-кругляку з нашої країни.

Ольга Гінзбург – глава Держархіву. Уявляєте, як треба зневажати Україну, нашу історію та культуру, щоб призначити на таку посаду комуністку?!..

Василь Мармазов – заступник міністра внутрішніх справ. Зверніть увагу на корупційну складову – це син депутата від КПУ Євгена Мармазова. Старий Мармазов, до речі, був делегатом в Парламентській асамблеї Ради (за квотою Компартії, звісно) і мріяв зробити сина суддею Європейського суду з прав людини від України – по процедурі їх обирають голосуванням в ПАРЄ. Але тоді перемогла AАнна Юдківська.

Олег Матвєєв – заступник глави Державної податкової адміністрації. Теж син. Теж депутата. Теж комуніста. Валентина Матвєєва.

Валерій Бідний. Так само корупція з призначенням “своїх”. Бідний на момент призначення був зятем колишньгоо спікера Олександра Ткаченка, члена КПУ.

Володимир Богатир – заступник міністра юстиції. Богатир – друг Петра Симоненка і його юрист. До призначення був членом ЦВК за квотою Компартії.

Юрій Сизенко – заступник міністра молоді та спорту. Тут взагалі трагікомедія. Міністром був Юрій Павленко за квотою “Нашої України” (зригіоналився він пізніше, у 2011). Була певна кількість заступників. Але “під Сизенка” за підписом Тимошенко придумали нову посаду – додали нового заступника у МІнмолодьспорт. Сизенко на момент призначення очолював Київський міський комітет КПУ.

Михайло Чубай – заступник міністра транспорту та зв’язку.

Вадим Чупрун – заступник глави НАК “Нафтогаз України”.

Під призначенням кожного з цих комуняк на посаду стоїть підпис Тимошенко. А рукописи, як казав Михайло Опанасович, не горять.

Можливо, це навіть не повний перелік посад, які Тимошенко віддала червонодупим лєнінцам взамін на лояльність їхньої фракції у парламенті.

Формально коаліція складалась з БЮТу, частини “Нашої України” і “Блоку Литвина”. Реально – не вистачало голосів. А заради влади Тимошенко готова домовлятися хоч з чортом. У тому ж 2008, але раніше, вона намагалась з Януковичем розписати країну “на двох”. Але в останній момент – зірвалось. “Пропало всьо…” – прокоментували тоді вона і знайшла собі розраду у …комуністах.

Знаючи, що господарі КПУ сидять в ЦК КПРФ у Москві, ймовірно, перемовником був давній друг Тимошенко, кум Путіна Віктор Медведчук.

З віком вона не змінилась. От зараз Юлія Володимирівна має чітку домовленість Льовочкіним і Фірташем (які саджали її в тюрму).

Це абсолютно чітко видно по тому, як риторика “Батьківщини” і “Злодійського блоку” дублює один одного. По синхронності їхніх голосувань у ВР. По солодко-приторних сюжетах про ЮВТ, які канал Льови з Фірою “Інтер” показує день у день.

Цей пост, звичайно, написаний на замовлення Банкової. І взагалі я сволоч, що сміє ̶к̶а̶з̶а̶т̶и̶ ̶п̶р̶а̶в̶д̶у̶ компроментувати і поливати брудом “спасительку нації”, яка врятує Україну, і при тому ̶н̶е̶ ̶г̶и̶д̶у̶є̶ ̶б̶р̶а̶т̶и̶ ̶г̶р̶о̶ш̶і̶ ̶в̶ ̶о̶к̶у̶п̶а̶н̶т̶і̶в̶ вміє вести конструктивний діалог.

Але є нюанс. Справедливості заради – у другому уряді Тимошенко разом з комуняками працював і чинний президент Петро Порошенко, якого Юлія Володимирівна делегувала очолювати Міністерство закордонних справ – інституцію ключової важливості. Якщо він такий поганий – нащо вона його призначала?

Він то поганий, без сумніву. І Петро Олексійович так само, як Юлія Володимирівна, домовився б з комуністами, якби це йому було треба.

Але присутність червоних у парламенті – вже у минулому. Там, де місце і Порошенку, і Тимошенко.