"У Львові є єдиний дух, як це в Копенгагені. Це прекрасно, коли є єдиний дух у міста": Довга дорога заробітчанина-програміста - з Європи до Львова (відео)

Щороку дозвіл на постійне проживання за кордоном отримують близько 2 тисяч українців.

Їх зваблюють високими зарплатами, комфортним життям, красивими офісами. Молоді та розумні українці – їх іще називають "мозком нації" – дедалі частіше виїжджають за кордон. Педалює тему еміграції й частина преси. Причому синхронно, ніби за командою. Лише в останній місяць у медіа пронеслася хвиля роздумів, чи варто залишатися в Україні.

Відомий блогер та програміст Олександр Скакунов ще нещодавно жив у Європі, у далекому Копенгагені, мав успіх, добру роботу та зарплату. А потім кинув все, аби повернутися до України. Саме сюди, де натовп, і погані дороги, і трамвайні колії кладуться роками. Олександр їхав з України з рідного Криму, а повернувся вже до Львова. П'ять років тому його, талановитого і прогресивного програміста, запросили працювати до Копенгагена. Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.

Тоді вони з дружиною зібрали речі та поїхали в омріяну Європу. Олександр почав працювати в великій ІТ-компанії, дружина виховувала сина, невдовзі народилася донька. Вони знімали блог про всі ті європейські чудасії - про дороги та паркінги, вулиці та будинки, теплі під'їзди та чисті подвір'я, про дружніх сусідів та міську комуну, що оплачувала навіть таксі до школи їхній дитині.

За них раділи друзі та знайомі в Україні, ще з 90-х повелося - щасливе закордонне життя це свого роду успіх. Тоді, в перші роки незалежності від бідності і скрути переважно в Америку, Канаду та Росію виїхала страшна кількість українців - 7-8 мільйонів. Потім сплески траплялися під час економічних криз - 1998, 2000, 2007. Їхали переважно до Європи. Втім, кількість емігрантів зменшувалася, навіть в останній сплеск міграції - складного 2013-14 виїхало втричі менше українців, аніж 2000-го. А крім того, дивовижа, з'явилася інша, не менш цікава цифра - кількість повернених.

"За кордоном ти завжди не свій, ти чужий. Моя метафора – ти в гостях у багатої рідні. Тобі посміхаються, тобі раді. Ти не дивився їхні мультики, ти не знаєш їхньої культури. Ти її активно вчиш, але ти не свій", - говорить Олександр Скакунов.

Відчуття, що ти – чужинець, не переставало переслідувати. Суворі правила, високі податки під 40%, закритий консервативний клуб - Європа. І саме посеред того всього європейського благополуччя Олександр дізнався, що його Крим анексували, а згодом почалася війна.

"Доки ми там жили, ми збирали гроші на АТО. І в підсумку купили п'ять реанімобілів у Німеччині", - каже Олександр.

Їх називали недалекоглядними, казали що вони руйнують майбутнє дітей. Але одного дня минулоріч Саша з Любою приїхали до Львова. Про те, аби повертатися в окупований росіянами Крим, не було й мови.

"У Львові є єдиний дух, як це в Копенгагені. Це прекрасно, коли є єдиний дух у міста", - говорить Олександр.

Тут він також працює програмістом, у центрі міста. Маленькі будинки, вузькі вулиці – як у Європі. І найголовніше – тепер він знає, як створити Європу тут, у нас. У київській школі №140 є експериментальний клас. Після закінчення школи діти, окрім атестату, матимуть ще й професію – створюватимуть сайти. Веб-дизайн тут вчать за онлайн-уроками Олександра Скакунова, які він зробив на волонтерських засадах.

Робити такі онлайн-курси для українських дітей у вільний від роботи час Скакунов почав ще в Данії. Зараз за ними навчаються діти в чотирьох українських школах – Києва, Дніпра та Ужгорода. Нині це тільки інформатика, згодом буде ще доступна і цікава математика та фізика.

І таких прикладів, коли успішні українці повертаються назад, додому чимало. І ще – все менше українців їдуть назавжди за кордон.

"У 2015 році 2135 громадян України висловили бажання одержати дозвіл на постійне перебування в іноземних державах. Минулого року – 1995. Тобто менше. Практично немає якоїсь яскравої відмінності або тенденції, яка б засвідчила швидку висхідну динаміку міграції", - говорить керівник відділу Міністерства закордонних справ Василь Кирилич.

Їдуть, як правило, з емоційних мотивів, почуття безпорадності, неможливості щось змінити. І дуже часто тільки там, у Європі, приходить розуміння – все і скрізь змінюють саме люди – суддів, депутатів, школи, садки, дороги та власні будинки. Немає когось, хто зробив би це за тебе.

Більше подробиць дивіться в сюжеті Галини Сергєєвої.

Молоді та розумні українці, їх іще називають "мозком нації", дедалі частіше виїжджають за кордон. Підпалює тему еміграції і частина преси. Втім, кількість емігрантів досі зменшувалася, навіть в останній сплеск міграції, в часи складних 2013-2014 років, виїхало втричі менше українців аніж у 2000. А крім того, з’явилася інша, не менш цікава цифра - кількість повернених.