Україна – найродючіша в світі земля і захоплює світовий аграрний ринок. Але чи вистачить їжі нам самим? - блогер

"Комусь це може здатися жартом, але це не жарт. В мене є серйозні побоювання." Про це пише блогер Дід Панас на сайті каналу 24, передають Патріоти України, продовжуючи:

Я, на жаль, не розбираюся в економіці аграрного сектору (слухав колись дуже давно два семестри з цього приводу, але, на відміну від супер-пупер експертів з усіх питань світу, не вважаю це підставою висловлювати свою експертну думку), але бачу одну цікаву та, можливо, не таку вже й добру тенденцію.

- Кілька місяців тому Євросоюз збільшив для України квоти на безмитний продаж сільськогосподарських продуктів - по деяких позиціях аж на 50 відсотків. Враховуючи, що а) ці квоти й без розширення були вельми щедрими, більшими, ніж свого часу, ще не перебуваючи членом ЄС, отримала Польща, а також б) окрім безмитного продажу, є ще й регулярний, з митом – це мають бути надсерйозні обсяги експорту українських продуктів до Європи. Це добре – жива валюта та ще й зароблена продажем продукту реального виробництва, а не нафти, газу й інших копалин, як ото в мишебраттів заведено: викопав – продав. Але, повторююсь, обсяги – величезні. В Європі вже кілька років поспіль неврожаї, тому їх зрозуміти можна: зараз Україна – не конкурент їх аграрним країнам, а спаситель в біді.

- Починає діяти "Шовковий шлях" з Китаю через Україну до держав Східної Європи. Китайці повезуть через українську територію всілякі свої вироби європейцям, а українці тим шляхом, судячи з оприлюднених даних, поставлятимуть до Китаю... продукти харчування. Півторамільярдному Китаю. Це теж добре – це справді величезний ринок, валюта й усе таке інше. Китайці ще й за ціни з європейцями конкуруватимуть. Йдемо далі.

- Щойно Петро Порошенко повернувся із Саудівської Аравії, де підписав з тамтешнім стареньким королем угоду про постачання саудівцям... української сільгосппродукції. Теж добра справа: вони хоч і шейхи, а їстоньки теж хочуть – і грошики в них водяться, і ху*ла прищемити можуть нафтовими цінами, заради партнера, який їх годує (бо з роїсі вони дулю продуктову отримають – хіба що кормову пшеницю, всього іншого в роїсян в самих катма).

АЛЕ! Я розумію, що Україна – це найродючіша в цілому світі земля. Я розумію, що в Україні, як той казав, посій зернятко – збереш горнятко. Та чи не перенапружиться Україна, доправляючи цілому світові свої продукти, все більш та більш? А самим що їсти? Чи вистачить при таких темпах?