Україні потрібна "шокова терапія", - директор Центру перспективи Східної Європи в Вашингтоні

Замкнуте коло, або Як скоротити прірву нерозуміння між Україною та США?

На моє власне переконання, американці самі створили собі "рожевий мікроскоп" у вигляді сотень грантових організацій, лояльних політиків, чиновників-реформаторів та журналістів, які в унісон демонструють картину, яка приємна для експертних очей на Заході.

Справа в тому, що Штати звикли ставити на переможців, а тому якщо їх немає, тоді суперменів та супервумен доводиться вигадувати за принципом "слєпіла із того что било". Не в останню чергу це робиться і для того, аби окремі американські групи впливу особливо ті, які відповідають за ситуацію в Україні, також мали змогу показати власну ефективність та результати за останніх три роки роботи.

Особисто мені прикро, якщо в разі чергового кіпішу в Україні, західні партнери знову "успішно" прогавлять цей ключовий момент накалу в суспільтсві, який не видно через вище згаданий "рожевий мікроскоп" грантових звітів в шикарних приміщеннях столичних готелів.

В такій ситуації потрібен принципово новий підхід, а саме налагодження активної співпраці із громадянським суспільством, які ВЖЕ довели свою ефективність БЕЗ отримання жодних грантів та іншої міжнародної підтримки. Мій аргумент, що саме на такі Організації та окремих їх активістів і потрібно спиратися, замість довіряти "рожевому мікроскопові", який все одно прорахується до того ж у самий відповідальний момент.

Realpolitik по відношенню до України має полягати не в тому, аби тримати пацієнта під постійним апаратом штучного дихання, а в тому, аби поступово виводити його (її) пацієнта із цього стану, в якому він (вона) перебуває вже останніх 25 років.

Cьогодні Україні як ніколи потрібна "шокова терапія", і вона буде полягати як раз в тому, аби не підвищувати, а навпаки поступово зменшувати підтримку, пропонуючи вудку замість риби, в першу чергу для громадських організацій та суспільства в цілому, яке за останніх три роки суттєво виросло та навчилося самостійно справлятися із поставленими завданнями.

Нерозумно очікувати тих самих результатів, якщо постійно використовувати ті самі підходи в роботі, а саме фінансування "рожевого мікроскопу", який видає гарну картинку в детальних звітах, які втім ніхто не читає ...

Через це втрачається вся суть realpolitik, а міжнародна спільнота малює собі в голові уявні картини, видаючи їх за дійсність. Хоча насправді все навпаки.

Наразі головною перепоною я вбачаю саме цей "мікроскоп", який створили на Заході, і який продовжує затуманювати всім мізки. Чим раніше український народ та міжнародна спільнота знімуть "рожеві окуляри" і нарешті знайдуть реальні підходи до пацієнта без жодних багатотомних і непотрібних грантових звітів, тим раніше вдасться вивести його (її) із глибокої коми.

Николай Воробьев