Ветеран АТО, що став копом, розповів про важкі робочі будні

"Потрапити в піший патруль на з/д вокзал - це... Це близько двадцять км пішки за дванадцять годин. Це десятки бусечек всіх мастей, від нешкідливої алкашні до агресивних паркувальників у другому ряду. Це з десяток піднятих сходами валіз (ні, я розумію, що вночі ескалатор можна відключати для економії... Але подорожуючим матусям із дітьми від цього не легше).

Це мінімум пара обіцянок убити/звільнити і навіть одне... кхм... виверження через рот "ти Ющенка знаєш? Чекай, вранці він тобі подзвонить, будеш вибачатися" - йшлося про постанову в 255 грн за парковку під знаком.

Це півтора десятка виписаних постанов різного калібру (власне нас, новачків, усіх і проганяють через з/д вокзал із метою набити руку, закріпити знання й усунути недоліки при заповненні документів.

Це і сто тисяч консультацій, як, куди і на чому дістатися іногороднім. Люди не бояться підійти і запитати дорогу. Значить. у правильному напрямку рухаємося.

Це і перше в моїй кар'єрі перевертання жінки, яка втратила свідомість, під радісні поради натовпу "запальничку в рот їй вставте! І за ноги підвісьте до стелі, щоб не захлинулася! І п'яти помасажуйте - у баби Насті таке ж було, їй завжди легше ставало..."

Це і п'ять чашок кави за ніч - ось де незаперечний плюс пішого патруля - не потрібно викроювати час і підшукувати цілодобовий кави по маршруту...

А, і ще - це можливість вживу побачити перший "безвізовий" поїзд з ранку. Думав селфі на його тлі рубонути (у нас же план - мінімум три селфі зі зміни і пріус розбити раз у тиждень)... Та не встиг. Сильно зайнятий був виливанням в українську бруківку порції алкоголю з пляшки "горілка 0.5 л", - написав він.