Відомий військовий журналіст різко розкритикував росіян

"Але ось чого я й справді не можу зрозуміти, то це наполегливого бажання ліберальної громадськості сприймати росіян як нерозумних дітей, не здатних нести відповідальність за власні рішення", - зазначив Аркадій Бабченко, передають Патріоти України.

Як тільки влада починає яку-небудь чергову фігню – зносити самобуд, трюмити далекобійників, зносити нетрі разом з пейзанами – в ліберальному дискурсі відразу з'являються терміни «прості люди», «москвичі», «пересічні громадяни».

Ось нічого з перерахованого вище я не розумію.

Прості люди – це хто такі? Якщо є прості, значить, є й складні? А чим вони відрізняються? У складних людей що – три руки, дві голови, півтори селезінки? А якщо про простих людей ми говоримо, що вони прості, значить себе ми апріорі вважаємо складними? Значить у мене що, дві голови, три руки? Та ні, наче. Я – проста людина. Звичайний хомо сапієнс.

А знаєте, що в таких випадках мається на увазі під евфемізмом «прості люди»? Це банальний замінник цих визначень «безвідповідальний» і «інфантильний».

Від «простої людини» я відрізняюся тільки тим, що я маю бажання використовувати подаровану мені природою нейронну мережу всередині моєї черепної коробки, щоб намагатися аналізувати ситуацію і прораховувати можливі наслідки, а «проста людина» – ні. Зауважте, я не кажу – не вміє. Я кажу саме – не хоче.

А це і є безвідповідальність та інфантилізм.

Мовляв, Вася не може зрозуміти, що такі-то й такі-то його дії, а точніше, бездіяльність, призведуть до таких-то й таких наслідків, не займається політикою, і просто заробляє гроші, щоб утримувати сім'ю? Ну, що ви від нього хочете. Він же проста людина.

Та ні, друзі мої. Він не проста людина. Він – пасивний інфантил. А хочу я від нього саме того, щоб він і став якраз людиною.

Це саме я до Васі якраз і толерантний. Саме я до нього й ліберальний. І саме я вважаю його не дитиною, а дорослим. І вважаю, що він, як і будь-хто, хто досяг віку дієздатності, повинен нести відповідальність за свої дії або бездіяльність.

А мене за це звинувачують у русофобстві.

Я кажу, що не збираюся дорослим мужикам соплі витирати, бо вважаю їх нітрохи не гіршими за себе, а мене за це дорікають у снобізмі й презирстві до «російського народу» (ще один термін, який я не розумію).

За те, що я ставлюся до дорослих людей як до дієздатних особистостей, а не як до нетямущих немовлят. Не принижуючи їх своїм сюсюканням і очікуючи від них того ж, чого й від себе - не більше того.

Він – як я. Що може бути толерантніше?

Мені абсолютно незрозумілий і термін «звичайні громадяни». Що це означає?

Якщо ти громадянин – ти вже вибираєш владу, контролюєш її, вибираєш стратегію розвитку своєї країни, її суспільно-політичний лад і інше, і інше, і інше.

А якщо ти цього не робиш, якщо «я не лізу в політику», якщо «я просто годую сім'ю», якщо тобі тридцять років насрати, що робить твоя держава, куди вона влазить з війною, де вона вбиває людей від твого імені, кого вона садить в табори – який ти до біса громадянин? Ти, так – народонаселення. Маса. Пейзанин.

Те ж саме й з «москвичами». Москвич – це той, хто впливає на життя Москви. Це самоврядування, виборність, муніципалітети, володіння землею, володіння власними дворами, прийняття рішень та відповідальність за них. А якщо твоє місто знищували двадцять п'ять років всі кому не лінь точковими забудовами, приєднанням нових москв, будівництвом монолітних гробин, абсолютно моторошними торговими центрами, а тобі плювати було на це – ну який же ти москвич? Так, житель Москви.

І ось це сюсюкання, яке починається кожен раз, як влада перемикає свій репресивний кийок на черговий сегмент населення – я не розумію зовсім.

Влада бере і зносить п'ятиповерхівки, наплювавши на думку жителів?

Ну, друзі мої. Ну, згідно зі статистикою, вісімдесят шість відсотків з вас вважають, що чуже – віджимати-то як раз і можна! Не вловлюєте? Це ж ви виписали владі мандат на віджимання чужих земель. Ну, ок. Отримайте. Розпишіться. Ви дорослі дієздатні люди. Вам казали, до чого це призведе. Тримайте в обидві руки.

Я – найтолерантніша людина на землі. Я категорично поважаю ваше рішення. Усі бажання мають виконуватися.

Влада розганяє далекобійників? Ну, що я можу сказати. Ви ж не лізли в політику, коли влада розганяла п'яту колону, кримських татар, таджиків, з яких вони ліпили «ваххабітів», геїв і кого там завгодно ще. А коли я і такі як я на кожному розі істерили, що не можна створювати Росгвардію з такими повноваженнями і приймати закони, що дозволяють відкривати вогонь по натовпу – ну, ви ж якраз вважали, що Росгвардія і захистить вас від помаранчевої напасті у вигляді мене?

Ну, ок. Ось вам Росгвардія. Отримаєте.

Країні було начхати, коли один цар з надідеєю від її імені ввів війська в близькосхідну країну за морем, почав там від вашого, так-так – від вашого, від вашого імені підтримувати людожерський режим, що труїть дітей газом, ви всім цим не цікавилися, просто дивилися концерт у звільненій Пальмірі, а потім просто полетіли в Єгипет літаком А321 над Синайським півостровом? Ну, що я можу сказати...

Тож усі ці стогони з приводу нещасних звичайних громадян, яких зараз відселяють в Нову Москву, мене абсолютно не зачіпають.

Хто з вас, друзі мої, протестував проти приєднання цього апендикса, куди вас зараз висилають? Я думаю, щось на кшталт 0,6 відсотка. От, так, вам я співчуваю.

Інших «все влаштовувало» – адже так?

Ну, що сказати. Від вашого імені Комунарка – це тепер теж Москва. Ласкаво просимо за МКАД, в столицю нашої батьківщини.

Хто з вас протестував проти приєднання Криму? Чотирнадцять відсотків? Так, друзі, вам я співчуваю. Але ми програли. Я сам тепер в Празі на пташиних правах. І допомогти вже більше, соррі, нічим не можу. Тому що п'ятнадцять років тому проти знищення незалежного телеканалу протестувало – скільки? 0.02 відсотка? Ну...

А всі інші – ви отримали те, що хотіли, друзі мої. Рівно те, що побудували самі.

Ну, попереджали ж.

Хочете, щоб було по-іншому – ставайте непростими. Ставайте складними. Беріть на себе тягар прийняття рішень і відповідальності за них. А до тих пір де вам жити, як вам жити, що їсти і де вмирати – за вас будуть вирішувати зовсім інші люди.

І, будь ласка, мої опозиційні товариші, прошу вас, не вживайте більше ці терміни. Вони образливі як щодо самого поняття дорослої самостійної недоторканної особистості, так і щодо поняття розуму.

Захочете наступного разу включити це сюсюкання, краще вже називайте напряму «дурнями».

Принаймні це буде чесніше.