"Війна перетворилась з масштабної катастрофи на хронічну хворобу", - блогер

На третьому році війни, мабуть, як ніколи важко утримати в фокусі ціль.

Ніхто вже не знає відповіді, коли закінчиться війна. Фото: соцмережі.

"Це мій третій червень на війні. Третій червень, чорт забирай. Це тільки у мене паніка від усвідомлення цього терміну? Третій рік війни", - написав журналіст Левко Стек на своїй сторінці у "Фейсбуці", передають Патріоти України.

Пригадую з яким захватом і натхненням народ розвішував синьо-жовті прапори скрізь від Львова і аж до Ізюму і навіть далі, наскільки це було можливо до тоді ще окупованого Слов'янська. Прапори тут висять і досі. Але час, сонце і дощі перетворили їх з символу спротиву, у брудні пошматовані ганчірки. Навряд вони можуть тепер когось надихати. Проїжджаючи повз, виникає єдине бажання - швидше їх зняти. Очевидно, коли прапори щедро розвішували містами і селами Донбасу, ніхто й припустити не міг, що війна триватиме довше, аніж термін придатності цього клаптика матерії, виготовленого дбайливими китайськими руками.

Синьо-жовті мости в зоні АТО поступово повертаються до свого звичного чорного чи сірого забарвлення. Це там, де комунальні служби ще працюють. Якщо ні, то патріотичні кольори зразка 2014-го просто розтріскуються і опадають на вже вкінець роздовбаний асфальт Донбасу.

Методично і все більш масово поодинокі волонтери і цілі групи рапортують про припинення роботи. Не залишилось ані грошей, ані сил, ані цілі - яка була чіткою і зрозумілою в червні 2014-го. Війна випалює не лише броню. Мотивовані і сповнені впевненості люди вигоряють точно так само. На третьому році війни, мабуть, як ніколи важко утримати в фокусі ціль.

Те ж стосується і добровольців. Бурхливий потік пересох і поступово перетворився на краплі, що падають з погано закритого на кухні крана. І дратують вони орендаря квартири, очевидно, не менше. Чому б інакше він так завзято місяць за місяцем силкувався закрутити його міцніше, насправді, лише наближаючи день, коли різьбу зірве.

В країні підростає покоління, яке вже не пам'ятає України без війни, а поруч з ними ті, хто її так і не помітили. Скільки ще таких червнів попереду? Два роки тому я знав відповідь. Ну ще місяць, ну максимум два - до зими все точно закінчиться. Блін, ну не будемо ж ми воювати сидячи по коліна в снігу.

Тепер ми не прогнозуємо навіть на роки. Значно надійніше було б планувати на десятиліття, але це занадто страшно. Тому запитання про кінець війни в зоні АТО давно перетворилось на дурну пошлість. Про це тут краще мовчати.

Війна поступово перетворилась з масштабної катастрофи на хронічну хворобу. Раніше з нею боролись усі, тепер лише невиліковно хворі. Час, як виявилось, гоїть не всі рани. Трапляється, що з кожним роком рубці не затягуються, а стають тільки глибшими. Принаймні, так здається на третьому році війни.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Чапаєвськ знову потерпає від жахливого нальоту дронів: У Самарській області горить завод, що виробляє вибухівку для російської армії (відео)

субота, 5 квітень 2025, 7:24

У місті Чапаєвськ Самарської області РФ безпілотники атакували завод з виробництва вибухівки. Про це у ніч проти суботи, 5 квітня, повідомили російські Telegram-канали, зазначають Патріоти України. "Чапаєвськ Самарської області був атакований БПЛА. Мет...

Народні прикмети на 5 квітня. Що українці традиційно робили цього дня для сімейного щастя

субота, 5 квітень 2025, 7:05

Народне свято 5 квітня відоме під назвами Федулів день, Федул-вітреник, Федора-вітрениця. 5 квітня за новим стилем (18 квітня за старим) віряни традиційно вшановують пам'ять читця Феодула, преподобного Марка Афінського і святої Феодори Солунської. За с...