"Ви ж філолог, Вас держава вчила! То невже для Вас національна ідея - це не українська мова?!". Отаке мені пишуть доволі часто. Ні, друзі, не мова. Точніше, не тільки", - журналістка

"Ви ж філолог, Вас держава вчила! То невже для Вас національна ідея - це не українська мова?!". Отаке мені пишуть доволі часто.

Ні, друзі, не мова. Точніше, не тільки.

Національна ідея, як на мене, має багато складових, і не дрібних, а дуже важливих.

Дороги без колдойобин, такі, по яких можна їздити і, вибачте, не ригати через кожні 3 км.

Громадський транспорт, у який не страшно сідати і їдучи в якому ти знаєш, за що платив свої 6 гривень.

Лікарі, які одержують гідну зарплату і не чекають від тебе хабара, і лікарні, не схожі на концтабори.

Учителі, яким не похєр на учнів.

Викладачі, яких набрали не по блату.

Суддя з мізками, а не тупо на лєксусі.

Мєнт, який шукає злочинця. Бо задрали вже нерозкриті "справи честі", на які у нас усе не вистачає честі, йопта!

Для мене національна ідея - це пандуси для інвалідів-колясочників. Я вже писала, і не раз: депутат, блядіна, зніми свій біллборд - побудуй пандус! Постав двері в метро, в які зможе пройти чи проїхати інвалід, літня людина, мама з коляскою! Але похєр усім. По-хєр.

Національна ідея - це пенсія, отримавши яку бабуся не піде зі стаканчиком пластиковим просити на хліб.

Національна ідея - це не срати там, де ти живеш.

І не красти.

Хай тобі 40 разів буде можна, і хай 201 раз ніхто не бачить, а ти не кради.

Не кради, падло, бо вже скоро буде красти нічого!

А мову просто вивчи.

Нарешті, ага.