"Завдяки" США НАТО опинилося перед загрозою трансатлантичної катастрофи, - Atlantic Council

"Північноатлантичний Альянс завдяки американцям виявився перед загрозою трансатлантичної катастрофи. Це передбачувано." Про це пише Фредерік Кемп, передають Патріоти України, продовжуючи:

Найуспішніший і найстійкіший у світі, Північноатлантичний Альянс опинився на межі розбрату, проводячи 11-12 липня в Брюсселі перший повноцінний саміт НАТО при адміністрації Трампа.

Якщо тільки президент Трамп не навчиться думати і діяти по-іншому до цього часу, токсичний політичний поділ ризикує підірвати фундаментальні цілі саміту: демонстрацію єдності і готовності до співпраці, чому дипломати і воєначальники всіх країн-учасниць підготували вражаючі "докази".

Якщо американські чиновники підготуються до саміту по-своєму, Трамп цілком може використовувати звичну стратегію "раптових перемикань", і звернути на позитивний шлях. Йому є за що похвалити себе, якщо поглянути на поточну ситуацію в Альянсі. При бажанні, Трамп міг би цим скористатися, щоб хоч частково відшкодувати збитки, завдані минулого тижня на саміті "Великої сімки", коли він звинуватив канадського прем'єра Джастіна Трюдо і його найближчих союзників в "слабкості і ганебності".

Факти цілком можна було б витлумачити на користь американського президента. Було б бажання.

Незважаючи на всі заяви Трампа на самому початку його президентського терміну про те, що НАТО застаріло як організація, за останній період Альянс суттєво підвищив свою ефективність, мобільність і боєздатність, посилив свою присутність в Афганістані і став на шлях створення в Іраку постійно діючої тренувальної бази. Для стримування російської загрози успішно використовується ротація сил і нарощування військової присутності в Польщі, країнах Балтії, а також на узбережжі Чорного моря. Тільки в цьому році Сполученими Штатами було виділено понад 4,8 млрд доларів на зміцнення своїх позицій в Європейській програмі стримування. Одночасно з цим все більше союзників беруть участь в програмі НАТО щодо розширення передового базування, де основну роль відіграють Великобританія, Німеччина і Канада.

Також президент Трамп може поставити собі в заслугу те, що його тиск на союзників призвів до суттєвого підвищення їх витрат на оборону. І хоча лише вісім держав з двадцяти дев'яти досягли заданої НАТО межі, що становить два відсотки від ВВП, однак міністр оборони США Джеймс Меттіс вже оголосив про те, що протягом найближчих чотирьох років Канада і європейські члени Альянсу будуть неухильно нарощувати ці витрати. У минулому році зростання склало 5,21%, а в цьому - 3,82%.

Крім того, в ході саміту союзники ймовірно приймуть ряд рішень щодо подальшого підвищення боєготовності і підтвердять свій намір до 2020 року створити 30 мотопіхотних батальйонів, 30 авіаційних ескадрилей та 30 бойових кораблів, готових до розгортання протягом 30 днів. Одночасно з цим, союзники вже деякий час зайняті оптимізацією процесу прийняття рішень і виробленням максимально надійних і гнучких схем ведення бойових дій і розгортання сил НАТО.

Міністри оборони також формально затвердили створення трьох нових структур в загальній системі командування НАТО, що тягне за собою створення 1200 нових місць розквартирування військовослужбовців. В Ульмі (Німеччина) буде створено нове управління тилового командування для більш оперативного реагування, а в Норфолку (Вірджинія) - командний центр об'єднаного угруповання для захисту морських стратегічних ліній комунікації, а також центр кібер-операцій, покликаний інтегрувати гібридні і спеціальні методи ведення військових дій в силову структуру організації.

Крім цього, на саміті НАТО планується обговорити підвищення ролі альянсу в підвищенні боєздатності сил, що забезпечують безпеку в Іраку. І тут Трамп також може записати на свій рахунок той факт, що НАТО поступається його вимогам в області більш активної боротьби з тероризмом. Альянс навіть може говорити про зрушення у співпраці з ЄС: були зроблені значні зусилля по усуненню дипломатичних та інших перешкод, що ускладнюють вільне пересування військ по європейській території.

На жаль, багато з цього ризикує вислизнути від уваги президента Трампа, який, судячи з усього, звик довіряти виключно своєму "чуттю" і сприймати лише ті факти, які грають йому на руку. Дійсно, 13 з 29 союзників не мають конкретних планів по досягненню горезвісних 2% до 2020 року, а на поточний момент цей рубіж подолали всього вісім держав. Для Трампа це, безумовно, може означати, що склянка наполовину порожня, а не наполовину повна.

Президент залишив саміт G7, обурюючись, що з боку США було найбільшою дурістю підписувати Північноамериканську угода про вільну торгівлю та договір про створення НАТО. Те ж саме він неодноразово повторював в присутності американських офіційних осіб. Він переконаний, що США дуже багато платять за захист союзників, які не цінують цього і наживаються на США, завдяки зовнішньоторговельному дефіциту.

Особи, наближені до президента Трампа - з урахуванням його останніх коментарів щодо НАТО і торгових мит проти Європи, Канади і Мексики, - попереджають, що через місяць забудовник приїде в Брюссель не з новими планами будівлі, а з кульовим тараном для знесення всього, що було побудовано раніше.

Як стверджують внутрішні джерела, однією з ознак цього є наполегливе бажання Трампа влаштувати зустріч у Відні з російським президентом Володимиром Путіним до саміту НАТО і візиту до Великобританії, наміченого на 13 липня. Радники воліли б відтягнути цю зустріч і організувати її пізніше, щоб Трамп приїхав на неї у всеозброєнні, після консультацій з союзниками по НАТО. Але існують чималі побоювання, що все піде за іншим сценарієм - і це може налаштувати проти Америки навіть її найвірніших друзів. Віденська зустріч буде сприйнята британцями як ляпас, якщо згадати про провокації російських спецслужб, які в березні здійснили в Солсбері замах на свого колишнього співробітника Сергія Скрипаля та його дочку, з використанням нервово-паралітичної отруйної речовини.

Генеральний секретар НАТО Йєнс Столтенберг сподівався, що після брюссельського саміту цього року 70-річчя НАТО буде відсвятковано в наступному році в Сполучених Штатах, з демонстрацією укріпленої єдності організації та її зрослої боєготовності.

Однак виникають побоювання, що прийдешній саміт ризикує струснути ту саму основу, на якій всі ці сім десятиліть ґрунтувався альянс: його політичну згуртованість.

Небезпека, яку спричинить за собою трансатлантичний розкол, досить велика, і впевненість, що саме цього домагається президент Трамп, настільки вкоренилися в багатьох головах, що американському лідеру за дні, що залишилися до саміту просто необхідно написати сценарій з несподіваною кінцівкою: визнання повномасштабної і абсолютної підтримки союзу , в створення якого його країна вклала так багато сил.

Він може прийняти позитивний порядок і приписати собі всі заслуги щодо збільшення видатків на оборону серед європейських союзників, а також за зрослу готовність НАТО протистояти будь-яким викликам, як на півдні, так і на сході. Він міг би заявити, що саме його прямота у висловлюваннях і постійний тиск на союзників привели до настільки переконливих результатів, і НАТО зміцнилося і підвищило свою політичну роль у світі.

Ця історія все ще може виявитися казкою зі щасливим кінцем. Або історією про аварію поїзда.