Злочин та кара: Як росіянин сів до французької тюрми за підробку вина

Істина, як і раніше, у вині. Але у справжньому

Першим цю історію розповів народний депутат попередніх скликань і відомий блогер Андрій Шкіль, який нині живе у Франції і черпає з місцевих ЗМІ цікаві сюжети для свого Telegram-каналу.

Отож, пише Шкіль, суд французького Діжона засудив вправного махінатора з російської Костроми. Такий собі Олександр Югов надумав вийти за вузькі рамки "руского міра" і організувати торгівлю підробленим бургундським вином Romanée Conti. А ця марка є однією з найдорожчих.

Власне, так і є. Наприклад, один з українських Інтернет-магазинів пропонує пляшку Romanée Conti за 957 299 гривень, що дорівнює 30 тисячам євро. Хоча, щоправда, є й дешевші варіанти.

Проте, як про махлювання Югова стало відомо? Розслідування справи почалося у 2012 році, коли виноградарське господарство Romanée Conti подало скаргу у зв'язку з надходженням на міжнародний ринок контрафактної продукції, яка імітувала елітний напій.

Експертиза показала, що зловмисники не сушили собі голови тим, як краще провернути свою оборудку: вони просто розливали в пляшки з етикетками Romanée Conti низькоякісне вино. Всього із 2012 по 2014 рік було продано більше 400 підроблених пляшок.

У підсумку суд забов'язав Югова виплатити штраф у 150 тисяч євро за незаконне використання назви марки вина. Фігурант також має відшкодувати завдані збитки, які суд оцінив у 550 тисяч євро (хоча торговий дім Romanée Conti оцінює шкоду у більшу суму, а саме – у 2 мільйони євро).

Та головне у цій історії те, що Олександр Югов має не лише розпрощатися з незаконно отриманими грошима, він також мусить відсидіти у в'язниці доволі тривалий термін. За використання чужого бренду росіянина засудили до 4 років, з яких півтора року він уже провів у попередньому ув'язненні.

Повідомляється також, що у цій справі фігурують ще двоє громадян Італії, які раніше були засуджені до умовних термінів ув'язнення у Швейцарії. Югов на засіданні суду повідомив, що нібито не знав про підробку вина. Він також заперечує зв'язки з двома італійцями.

Ось так можна розпрощатися з власною свободою, якщо забути, як ретельно охороняють на Заході авторське право. Власне, про це далі – детальніше.

Тренд – охороняти бренд

Річ у тім, що у Франції та в Італії існують досить суворі закони, які карають за придбання речей, які є підробками під відомий бренд. Так, в Італії під час одного з рейдів три іноземні туристки поплатилися за любов до фальшивок – кожна заплатила штраф у розмірі 10 000 євро. 60-річна датчанка Кірстен Лорс придбала пару окулярів нібито від Dior, 27-річна француженка купила сумочку Louis Vuitton, третя ж – у найбільш невигідному становищі, оскільки за придбання десятка підроблених майок відомих брендів, окрім штрафу, їй загрожує і судове переслідування.

У 2006 році у Франції набув чинності закон, згідно з яким не тільки продавцеві, а й покупцеві контрафакту загрожує штраф до 300 000 євро або ув'язнення до трьох років в'язниці. Про це попереджають плакати із зображенням підробок під французькі бренди Cartier, Chanel, Dior, Lacoste і Louis Vuitton. Наприклад, Lacoste витрачає на боротьбу з підробками 3 мільйони євро в рік. Louis Vuitton, чия марка є однією з найвідомиших і найбільш копійованих на ринку товарів зі шкіри, витрачає на ці ж цілі до 15 мільйонів євро.

Ніхто точно не знає, скільки втрачають виробники завдяки поставленим на потік "фейкам", тому що невідомо, яка кількість покупців купує підробки, вважаючи, що вони мають справу зі справжніми товарами.

"У Генуї ти можеш замовити партію у 400 000 одиниць товару з маркою відомої французької компанії, і тобі доставлять їх всього лише через 48 годин. Виробництво контрафактної продукції перетворилося на величезний бізнес, на який сьогодні припадає до 5% світової торгівлі", – коментує для преси представник Louis Vuitton Марк-Ентоні Жаме.

Можна припустити, що пан Жаме перебільшує. Однак співробітники французької митниці зняли документальний фільм, який показав хід операції, під час якої були вилучені підробні товари Louis Vuitton, яких вистачило б для того, щоб застелити 54 тенісних корти. Щоправда, незважаючи на подібні успіхи, величезна маса підроблених товарів все одно безперешкодно доходить до покупців.

Тим часом в Італії закони ще суворіші. Там покупець підробок може так само заплатити штраф у 10 тисяч євро, але тюремний термін йому загрожує значно довший – аж до 8 років тюрми. При цьому виправдання на кшталт "я не знав, що купую фальшивку" на правоохоронців не діють. Вони виходять з того, що низька ціна за брендові речі – вже привід замислитися. При цьому придбання підробок в Італії прирівняно до скупки краденого.

Причин подібного жорсткого підходу існує щонайменше три: по-перше, продаж підробок і покупка товарів у незареєстрованих продавців призводить до деградації ринку. По-друге, завдяки підробкам "пишним цвітом" процвітає нелегальна зайнятість та експлуатація дешевої робочої сили. По-третє, покупець фейків наражає на ризик власне здоров'я: різного роду підробки можуть містити шкідливі речовини, наприклад, при використанні барвників або лаків.

Що стосується України, то в охороні авторського права ми, як завжди, пасемо задніх. Через це Сполучені Штати навіть ухвалили призупинити чинний до 2018 року режим безмитного ввезення товарів з України. Для відновлення довіри Україна має продемонструвати наявність ефективного захисту прав інтелектуальної власності і трудових прав, а українські компанії – відповідність критеріям правил походження товару, передає BBC.