Знаменна дата в падінні Української держави під ударами московських зайд

Цього дня 1919 року війська російської Червоної армії захопили Харків і встановили владу Тимчасового радянського (російського) уряду України на чолі з Георгієм П’ятаковим, передають Патріоти України з посиланням на Військовий навігатор.

То був початок кінця незалежної Української держави. Історія другого пришестя більшовиків (росіян) в Україну почалась ще влітку 1918 року. Тоді в Таращанському та Звенигородському повітах спалахнуло повстання на чолі з Миколою Шинкарем проти влади гетьмана Скоропадського, інспіроване двома українськими партіями: соціал-демократами та есерами.

Повстання було придушене частинами німецької армії та гетьманської державної варти. Лідери соціалістів зрозуміли, що самотужки Скоропадського їм не здолати. Потрібні були союзники ззовні. Тож бунтівники почали шукати контактів із московськими більшовиками.

11 листопада, Раднарком червоної Росії постановив у десятиденний термін розпочати наступ «на підтримку робочих та селян України, що повстали проти гетьмана». 13 листопада в Києві таємно було обрано Директорію, яка мала очолити заколот проти гетьмана Скоропадського.

У цей же ж день, після капітуляції Німеччини і самоусунення імператора Карла I від управління Австро-Угорщиною, 13 листопада 1918 року більшовицька Росія оголосила про денонсацію Брестського договору і 28 листопада в російському Курську було створено Тимчасовий робітниче-селянський уряд України (ТРСУУ) під керівництвом колишнього члена Української Центральної Ради більшовика Георгія П’ятакова (розстріляний НКВД в 1937 році).

В оприлюдненому 29 листопада 1918 року Манфесті ТРСУ було оголошено про поновлення на Україні радянської (російської) влади та скасування всіх законів, наказів і договорів як Гетьманату Скоропадського, так і Центральної Ради. З метою утвердження радянської (російської) влади в Україні на базі пробільшовицьких повстанських загонів була створена Українська Червона армія на чолі із більшовиком Володимиром Антоновим-Овсієнком, яка безпосередньо підпорядковувалась російській Революційній військовій раді під головуванням Льва Троцького (Лев Давидович Бронштейн).

Після повалення Скоропадського уряд Директорії стикнувся з тим, що на зміну австрійсько-німецьким окупантам в Україну увійшли війська більшовицької Росії.

Українські військові благали уряд сконцентрувати зусилля проти червоної (російської) навали, однак голова Директорії Володимир Винниченко вважав, що це лише посилення розвідувальної діяльності на фронтах.

Уряд Директорії УНР на чолі із соціалістами Володимиром Чехівським та Володимиром Винниченком, які виступали за компроміс з більшовиками (росіянами), виявився абсолютно не готовим до рішучих дій, коли у грудні Українська Червона Армія за підтримки Московської робітничої та Орловської кавалерійської дивізій з Курська почала наступ на Україну, – 3 січня 1919 року більшовицькі (російські) війська зайняли Харків і оголосили про відновлення радянської влади.

Вже після падіння Харкова Директорія таки надіслала Москві ноту протесту. На що отримала відповідь, мовляв, ніяких військ радянської Росії на теренах України немає, а воєнні дії відбуваються між арміями УНР та українського радянського уряду.

6 січня радянська Україна отримала нову офіційну назву Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР), і лише 16 січня, коли були втрачені Харків та Чернігів й почався повномасштабний наступ на Лівобережжі, Директорія оголосила війну РСФРР, проте виявилась до неї абсолютно не готовою і вже 5 лютого здала більшовикам (росіянам) Київ.

Захопивши 5 лютого 1919 року Київ, більшовики (росіяни) до кінця травня встановили Радянську владу на більшій частині території України.