"На шантаж "Газпрому" Україна більше не ведеться", - Боровик

На газових переговорах між ЄС, Україною та Росією визнали, що країнам необхідний новий газовий контакт по європейському типу. На питання, чи допоможе він врегулювати це питання і чи вдасться домовитись про збереження чи підвищення транспортування газу через Україну, відповідає Валерій Боровик, повідомляють Патріоти України.

На жаль, транспортування російського газу через Україну є складовою гібридної війни. І тому Росія буде намагатись уникнути якомога більшої залежності від української газотранспортної системи. Це вона робить шляхом побудови нових обхідних газопроводів і для того, щоб регулювати ті потоки. Якщо слухняний український уряд, українське керівництво, то будуть пускати через Україну, а ні - то через інші країни.

Але на сьогоднішній день вони не можуть реалізувати повністю таку політику, тому що немає побудованого "Північного потоку-2", нереалізовані інші проекти, в тому числі через Туреччину. Тому це, умовно кажучи, бажання, яке може бути реалізованим, а може - ні, в залежності від стратегії тиску з боку деяких європейських наших партнерів на Росію, а також з боку американського уряду, зважаючи на те, що це конкурентний газ для американських компаній, які можуть заводити свій сланцевий газ в Європу.

І тому фактично Росія, не зважаючи на формати перемовин, буде намагатись зменшити цю залежність. Це означає - зменшити об’єми транспортування. Тому оце буде самим головним чинником. Навіть не ціни. З економічної точки зору, якби у нас були чисто економічні відносини, то звісно, що транспортування через українську газотранспортну систему найвигідніше з усіх інших можливостей: існуючих і тих, які будуть побудовані чи реалізовані в майбутньому, враховуючи кошти, які потрібно вкласти в побудову нових газопроводів і інфраструктури, а також екологічних та інших ризиків.

Але ж тут грають неекономічні чинники. І тому Росія буде робити тільки те, що буде вигідно їй не тільки з економічної точки зору, а з геополітичної. Вона буде дивитись через призму збільшення свого впливу не тільки в енергетичному, а і в політичному секторі Європи.

Умовно кажучи, якщо перемовини будуть з боку Німеччини включати інтереси України, то Росія в якомусь аспекті зреагує на це. Якщо це буде тиск з боку Сполучених Штатів, виходячи з їхнього бачення ситуації, з їхніх інтересів і щоб враховувались українські інтереси при цьому, то Росія це теж буде вимушена враховувати.

Якщо ж це буде чисто підхід доцільності-недоцільності не з економічної точки зору, то це для Росії буде менш важливим, чим політичний і стратегічний підхід. Умовно кажучи "наказать Украину".

Той період, коли "Газпром" міг шантажувати, і на це велися, пройшов. Ті часи пройшли. Тобто зараз ми не отримуємо газ з Росії. Ми не проплачуємо російським компаніям за газ, який використовуємо. Так, там є російський газ, який ми споживаємо, але він куплений не у Росії, а в інших джерелах.

Обсяг газу, який транспортується через газотранспортну систему України, як я казав вище, оптимізований до того обсягу, який Росія не може транспортувати через інші шляхи для виконання своїх контрактів перед європейськими контрагентами.

Шантажувати зменшенням прокачки "Газпром" не може, тому що а як же заробляти кошти і виконувати контракти з європейськими споживачами? І це серйозний підхід для Росії. Що робити, возити літаками?

Тому поле шантажу зменшилось. Звісно, що воно тепер включає в себе більший аспект. Це аспект розширення можливостей транспортування через інші шляхи, які буде будувати Росія, тобто через "Північний потік-2". Ось в чому тепер може заключатись і заключається шантаж.

Ми тоді, значить, будемо менше пропускати газу через "Північний потік-2", якщо ви дасте нам таку-то ціну, або, як російські посадовці зараз заявляють, буде "вірне рішення по Стокгольмському арбітражу". Тобто вони натякають, щоб в позасудовому порядку вирішити цю проблему заборгованості фактичного штрафу "Газпрому" перед Україною.

Але на це вже не ведеться ні НАК "Нафтогаз України", ні керівництво України. Про це висловився і міністр закордонних справ, пан Клімкін, по підсумкам перемовин.