Для того, щоб вкрасти мільйони, не потрібно зламувати сейфи. Достатньо закласти експорт електроенергії у тарифи й транспортувати її в Угорщину, Польщу, Молдову та інші європейські країни коштом українських громадян.

Разом зі статками Ахметова, який контролює 99% поставок електроенергії, зростає й рівень експорту. За рік він виріс на 19,4% і у 2018 році склав 6,2 мільярда кіловат-годин. Це – еквівалент приблизно 3 мільйонів тонн вугілля.

Хто такий Рінат Ахметов? Український підприємець й політик татарського походження, народний депутат України 5 та 6 скликання. Є рекордсменом з пропущених засідань парламенту — за чотири з половиною роки роботи він пройшов письмову реєстрацію лише один раз, тобто пропустив 529 з 530 сесійних засідань. Найбагатша людина України, президент футбольного клубу "Шахтар", власник компанії "Систем кепітал менеджмент", засновник благодійного фонду "Розвиток України".

І все це стало можливим через те, що Ахметівський ДТЕК контролює як вугільні шахти (85% всього видобування вугілля), так і вугільні електростанції, з яких здійснюється експорт електроенергії (Бурштинська ТЕС, Добротвірська ТЕС).

Як працюють схеми збагачення

Схема перша. Спочатку шахти групи ДТЕК видобувають вугілля, яке за ціною Роттердам+ заходить на станції теплової генерації. Далі в результаті спалювання вугілля, виробляється електроенергія, яка й продається ДП "Енергоринок", звісно ж з накруткою Роттердам+.

Схема друга. ДТЕК не був би не ДТЕКом, якби не придумав ще одну схему, майже "ідеальний злочин". Підприємство купує в "Енергоринку" електроенергію для експорту, але вже дешевше. Різниця, яка виникає у держпідприємства на цій операції, розкидається на всіх інших споживачів, тобто на українців.

Схема третя. Продати електроенергію в Угорщину через Швейцарію. Для ухилення від податків ДТЕК й виведення валюти з України була придумана наступна схема. ДТЕК продає електроенергію по заниженій ціні на свого швейцарського трейдера, а тоді той уже продає її реальному покупцю. Так само зі Швейцарії ДТЕК "ввозить" в Україну вугілля зі своїх російських шахт за ціною Роттердам+.

Простими словами, Ахметов дорого продає свою електроенергію "Енергоринку", а для експорту купує дешеву з того ж "Енергоринку", тобто субсидується всіма іншими споживачами. Розмір цієї фактичної субсидії складає до чверті вартості електроенергії.

10 мільярдів гривень надприбутків від схеми Роттердам+ та 1,3 мільярда гривень субсидій за кошт споживачів: що це, як не укріплення монополії?

Єдиним виходом з цієї кругової поруки є запровадження антимонопольних правил, які б не допускали доступу до власності або управління критичною інфраструктурою й одночасно доступу до користування надрами. Лише обмеживши вертикальні монополії ми зможемо досягти чесного тарифоутворення, на яке ми заслуговуємо.