Тимчасово найпівденніша точка України, котра тримає кругову оборону від ВМС Росії: Проблеми острова Зміїний як відображення безгасподарності урядовців

Патріоти України пропонують ознайомитись з публікацією журналіста Дмитра Шурхало про те, як дрібна, з матеріальної та технічної точки зору, проблема роками не дає стратегічному острову набути такої важливої енергетичної автономності. Натомість щороку витрачаються десятки мільйонів гривень на паливо і його доставку.

"Попри назву, на острові Зміїний немає змій. Попри постійні сильні вітри, тут ніяк не спроможуться запустити вітряну електростанцію. Автора цих рядків історія з вітряком вразила не менше, ніж суворі красоти скелястого острова чи легенди про розташований тут колись храм Ахілла. А надто, що енергетична ситуація на маленькому острові – чудова ілюстрація до великої української проблеми енергетичної ефективності й безпеки.

З огляду на окупацію Криму, Зміїний став тимчасово виконувати обов’язки «крайньої південної точки» України. Острів відіграє неабияку роль у забезпеченні українських морських комунікацій. Цього року, з огляду на неспокійну ситуацію й ворожі дії російських військ на морі, на острові розмістили залогу – підрозділ морських піхотинців (досі тут були лише прикордонники) і посилили заходи безпеки.

Одна з головних проблем Зміїного – енергозабезпечення. Розташований десь за 35 кілометрів у відкритому морі острів не так просто постачати енергоресурсами. Щоправда, розповідають, що за часів СРСР, коли тут стояв підрозділ радянської ППО, солярки на Зміїний завозили стільки і використовували її так недбало, що мало не вся поверхня острова була чорною. Очевидно, що тепер є кращі й ефективніші можливості енергозабезпечення.

Розташований у відкритому морі острів весь час продувається вітрами, часто – дуже сильними. Це просто ідеальне місце для зведення вітряної електростанції. Тож ухвалений ще десять років тому генеральний план розвитку Зміїного передбачав встановлення вітряка серед першочергових кроків.

За розрахунками, вітрова електростанція повністю і навіть з істотним надлишком забезпечила би потреби острова в електроенергії. Проте надлишок був би не зайвим, а знадобився би в найближчій перспективі, коли мали бути зведені й запущені в експлуатацію інші заплановані об’єкти. Крім того, одразу відпала би потреба щороку перевозити на острів десятки тонн дизельного палива.

У 2009 році будівництво розпочалося, в 2012-му остов вітроелектростанції був готовий.

Відтоді добудова вітроелектростанції на Зміїному застопорилася. За цей час про цю проблему двічі доповідали і розглядали її на засіданнях Кабміну. Проте уряди змінювалися, а лопаті і донині не там, де треба. Тим часом, зупинилася чи істотно уповільнилася реалізація інших проектів із розвитку острова: оптимізації системи водопостачання, створення каналізації і сміттєпереробки, розвитку туристичної інфраструктури…

Не можна сказати, що зовсім нічого не зроблено для того, щоби Зміїний сам себе живив електроенергією. Сонячною електростанцією обладнали головний об’єкт острова – маяк, який завдяки цьому став автономним на більшу частину року (за винятком зимових місяців). Невелика сонячна панель встановлена і на будівлі портоуправління. Та все ж, досі головним джерелом енергопостачання Зміїного залишаються ненажерливі генератори, які щогодини поглинають по декілька літрів дизпалива. А вітряна електростанція, яка зробила б острів енергетично самодостатнім, вже понад 5 років залишається за кілька кроків до здачі в експлуатацію!